Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/790

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

786

Книга приповістей Соломонових 6

 9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

 10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

 11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

Оце нена́видить Госпо́дь

 12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

 13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

 14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

 15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

 16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

 17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

 18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

 19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

Ба́тькова за́повідь — сторож життя твого́

 20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

 21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

 22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

Хто чинить пере́люб, той зни́щує душу свою́

 23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

 24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

 25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

 26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

 27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

 28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

 29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

 30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє,[1] коли він голоду́є,

  1. В ориґіналі: le male nafšo — для наповнення душі своєї. Гебрейське nefeš (душа) у біблійній мові часто визначає життя.