786
Книга приповістей Соломонових 6
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє,[1] коли він голоду́є,
- ↑ В ориґіналі: le male nafšo — для наповнення душі своєї. Гебрейське nefeš (душа) у біблійній мові часто визначає життя.
