Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/791

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

787

Книга приповістей Соломонових 6, 7

 31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

 32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

 33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

 34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

 35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!

Блудни́ця — на життя твоє па́стка

7 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

 2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

 3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

 4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

 5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

 6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

 7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

 8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

 9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

 10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

 11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

 12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

 13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

 14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

 15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

 16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

 17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

 18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

 19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

 20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.