788
Книга приповістей Соломонових 7, 8
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.
8 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 „До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда: