790
Книга приповістей Соломонових 9, 10
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум,—
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, то каже йому́:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
18 І не відає він, що самі́ там мерці́, у глиби́нах шео́лу — запро́шені нею!
10 Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
3 Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
4 Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
5 Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
6 Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
7 Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
8 Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
