Цю сторінку схвалено
Бо спіймали і старую
На сілець, на сілець.
Посадили у кліточку:
«Воркоти! Воркоти!»
Як же птиці ворковати,
Де коти, де коти?!
Ото тобі, горлице,
Слобода, слобода!
Клюй пшеницю й сиди нишком,
Де вода, де вода!
Знай навіки, голубонько,
Що твій ліс, що твій ліс,
А запахне слобідонька,
То втни ніс, то втни ніс.
Не шукала горлиця
Слободи, слободи.
Але наші прадіди
І діди, і діди.
***
Росте долом березина,
На ній гнучкі віти
На кріпака-невільника
Та на його діти.
Обчімхали берізоньку,
Тільки стоїть цівка;
Терплять батьки й матінки,
Й парубок, і дівка.
Нема гілля на березі —
З лози різки ріжуть;
А кріпацьку кров різану
Собаки не злижуть.
Не розмиє, дробен дощик,
Не замете снігом;
