Бо скучно ий, одна дома,
Ни́-з-кuм розмовлятu,
И никому старесенький
Порадонькu датu.
4.
Не все гудуть буйни витрu,
Не все стогне море;
От-так в сердци пи̂сля лuха
Не вик жuве горе.
Настає свята годuна,
Та свята мuнута:
В тую пору не наляже
На серденько смута,
И на души тuхо стане
Як там пид зи̂ркамu;
Тоди, тоди невидо̀ме
Щось робuться з намu!
Душа, очи, наше сердце,
Так и льнуть до неба;
Тоди чоловик спи̂знає,
Що молuться треба!..
Довго, довго у ви̂конця
Грuцuха сuдила;
Потим встала, до образив
Свичкu посвитuла,
Пред иконамu святuмu
Вона нuць упала;
За мужuка и за дитей
Молuтuся стала:
Єи печаль и молuтва
Богом прuнялася;
Бо там, в степу, за Самарью,
Кура̀ пиднялася!...
