Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ГОРАЦІЙ.
Сатири II, 6.

 

ТІЛЬКИ і мрії було, — щоби клаптик малесенький поля,
Дім, огород і криниця з веселим струмком біля дому,
А на узгіррю, над домом, лісок… Та боги милосердні
Більше і краще послали, і ліпшого я не жадаю,
Тільки, Меркурію, ти закріпи мій маєток за мною.
Я бо не збільшив його ні крутійством, ні здирством безбожним,
Я і не зменшу його марнотратством та власним недбальством;
Я ні хвилини не думав, щоб той або инший куточок
До володіння свого приорати і вирівнять межі;
Жадних скарбів не збірав, не мріяв: „От горщика з сріблом
Випадком в полі знайти-б і, приязнь Геракла здобувши,
Стати як власник он той, що у наймах колись побивався.“
Я задоволений з того, що маю; я прошу одного:
„Боже! пошли, щоб худоба моя (аби тільки не розум!)
Сита була і гладка і ласкою щасна твоєю.“