Перейти до вмісту

Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Хто тобі скаже, докинуть чи ні тобі боги всевишні
 Ще один завтрашній день?…
Тож потішай свою душу! не хочеш, то візьме нащадок
 Спадки незбуті твої.

А як умер ти, і Мінос-суддя проказав урочисто
 Праведний присуд тобі,
Вже не воскреснеш, Торквате! безсила побожність і рід твій,
 І красномовство твоє!

Бо від підземної тьми не звільнила свого Іпполіта
 Навіть Діяна сама,
Навіть могутній Тезей не подужав зірвать з Піритоя
 Вічних Аідових пут.