Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено



Хто тобі скаже, докинуть чи ні тобі боги всевишні
 Ще один завтрашній день?…
Тож потішай свою душу! не хочеш, то візьме нащадок
 Спадки незбуті твої.

А як умер ти, і Мінос-суддя проказав урочисто
 Праведний присуд тобі,
Вже не воскреснеш, Торквате! безсила побожність і рід твій,
 І красномовство твоє!

Бо від підземної тьми не звільнила свого Іпполіта
 Навіть Діяна сама,
Навіть могутній Тезей не подужав зірвать з Піритоя
 Вічних Аідових пут.