Горацій, воюючи за нього зброєю своєі сатири і патріотичноі оди. Обидва прекрасні стилізатори; обидва додержуються грецьких зразків, майстерно іх на римський ґрунт пересажують. Обидва нарешті незрівняні майстри що до форми: вони до найвищоі досконалости доводять поетичний стиль, репрезентуючи собою золотий вік римськоі поезіі.
В особі Проперція (47? — 15 перед Хр.) і Овидія Назона (43 перед Хр. — 17 по Хр.) перед нами знову нова генерація і нова школа літературна. Коли Горацій і Вергілій йшли в своій творчости од Гомера і Сапфо, од грецького епосу і класичноі лірики, то покоління Проперція та Овідія звертається до ученоі й манєрноі поезіі Александрійських поетів. Основною літературною формою стає так звана елегія, — це середнього розміру п'єса еротичного змісту, начинена всякою мітологичною вченістю. Елегіі звичайно в'яжуться в цікли, присвячені улюбленій дамі (часом вигаданій, а часом реальній). Проперцій чистий лірик. Занадто, як на наш погляд, вишуканий і манєрний, він в основі своій завжди щирий і правдивий; вигаданих ситуацій у нього немає. У другого з наведених нами елегиків, у Овидія, літературщина вже переважає: „Елегія Овидія тільки форма, що дісталась йому на спадок од попередніх поетів і первісний зміст уже втратила.“ Уступаючи Проперцію, як поет кохання, Овидій далеко переважає його як епік („Метаморфози“, „Календарь“), а як техник, як майстер віршу стоіть поряд з Горацієм та Вергілієм. Патріотичні мотиви — не чужі Овидієві (почасти й Проперцієві), але його патріотика — невисокого розбору. Коли Вергілій і Горацій, служивши монархіі, зберігали певну гідність, Овидій не знає вже міри в своіх славословіях на честь римськоі могутности і самого Цезаря Августа.
Валерій Марціял (41? — 104? по Хр.) одділений од Овидія цілим століттям. Він — сучасник імператора Домиціяна, клієнт всесильних його улюбленців. Родом із Іспаніі, людина незаможна й залежна, Марціял безбожно курить ладан перед Домиціяном і його камергерами, говорить иноді мовою раба. Немає в нього і твердих моральних принціпів. Але зате в нього багато щиросердности, багато дотепу. І вірш його надзвичайно влуч-
