Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 


ГОРАЦІЙ, ОДИ І, 32. ДО ЛІРИ (стор. 25).

На Лесбосі вперше озвався спів твій. Горацій дивиться на себе, як на спадкоємця Лебійських поетів Алкея (600 р. перед Хр.) і Сапфо. Вірш витримано в так званій сапфиній строфі, яка складається з трьох дев'ятискладових — сапфиних рядків і одного п'ятискладового — versus Adonius


ГОРАЦІЙ. ОДИ І, 38. ДО ХЛОПЦЯ-ПРИСЛУЖНИКА (стор 26).

Розмір — сапфина строфа.


ГОРАЦІЙ, ОДИ II, 3. ДО ДЕЛЛІЯ (стор. 27).

Вірш цей адресований до Деллія, одного дрібного політичного діяча і публіциста часів Августа. Горацій проповідує йому ясність духа, далекого од трівог і принад буденного життя — aequam mentem, рівновагу філософа. Порівняй украінську травестію Гулака-Артемовського „До Пархома“:

Пархоме! в щасті не брикай…


ГОРАЦІЙ, ОДИ III, 26. ДО ВЕНЕРИ (стор. 29).

Всякий, хто зрікався привичннх занять, посвячував відповідному богові знаряддя своєі роботи. Горацій покидає службу Венері, і складає до ніг народженоі з моря богині непотрібні йому інструменти.


ГОРАЦІЙ, ОДИ IV, 7. ДО ТОРКВАТА (стор. 30).

В темнім житлі, де владика Еней… Мисль поетова така: в темних селищах підземного царства будемо ми всі, без жадних винятків, навіть царі і героі. (Тулл) Гостилій і Аик (Марцій) — легендарні царі Рима.