Сторінка:Pereiaslav.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ДВІР СЕЛЯНИНА БІДНЯКА

Розташований на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» в західній частині музею. Невеликий двір обгороджений невисоким плетеним з лози тином. В центрі дворища хата, яка була збудована в першій половині ХІХ ст. в с. Єрківці Переяславського повіту Полтавської губернії, місцевими майстрами. В 30-х роках ХХ ст. ремонтувалася, з 40-х років взята на утримання місцевого колгоспу. Перевезена та встановлена на територію Музею народної архітектури та побуту в 1967 р. Хата у дворі орієнтована фасадом на схід. Біля східної стіни насадження фруктових дерев. Зліва, на північ від хати розташований курник, який був збудований у другій половині ХІХ ст. в с. Велика Буримка Золотоніського повіту Полтавської губернії в садибі селянина бідняка місцевими майстрами. Перевезений та встановлений на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в серпні 1969 р.

Хата представляє собою двокамерну споруду: хата і сіни Стіни хати – зруб покладений із осикових кругляків з лишком, шпаровані, мазані та білені як зовні, так і всередині. Стіни хати кріпляться додатково «лисицями» – тесаними плахами на гвинтах. Стеля в хаті дощана покладена в розбіжку на повздовжній сволок і стіни, зверху валькована, знизу шпарована і побілена. Освітлюється 4 невеликими вікнами на 6 шибок: два на чільній стіні, одне на причілковій та одне на тильній стіні. Підлога хати глинобитна.

Стіни у сінях – тесані плахи покладені в шули, мазані і білені лише зовні. Стеля у сінях відсутня, бо сіни в еволюційному розвитку житла пізніша прибудова до житла і є пережитком курних хат. Поперечні балки у сінях виконують функцію «стяжних». Сіни мають двоє дверей. Одні збоку чільної стіни, інші – навпроти на тильній. Підлога у сінях глинобитна.

Дах чотирисхилий, покритий очеретом (соломою). Крокви врубані у верхні вінця верхньої обв’язки зрубу. Димохід сплетений із лози та встановлений в сінях. Над отвором димоходу (кагла) встановлений збитий з дошок димар, що наочно ілюструє перехід від опалення по-чорному. Навколо хати засипна призьба заплетена лозою.

Розміри хати: довжина – 9,58 м, ширина – 5,33 м, висота – 3,1 м. Площа – 50,3 м2.

Вхід до хати через сіни. В сінях знаходяться сільськогосподарські знаряддя праці: плетений з лози кіш для зерна, жлукто для зоління білизни, ручні дерев’яні жорнова, дерев’яна ножна ступа, в якій товкли просо, гречку, мак, сушені грушки.

В середині хати розташована експозиція житла селянина бідняка. Інтер’єр хати традиційний. Внутрішнє обладнання будувалось одночасно з житлом і складало з ним єдине ціле. Нерухоме обладнання житла в якійсь мірі задовольняло скромні потреби побуту українського селянина Це – нерухомі лави, полиці, піл для спання, мисник. Майже третину хати займає громіздка піч. Скриня за браком місця використовувалася як стіл.

Сволок у хаті виконує не тільки конструктивне навантаження підтримувати верх хати.

У хаті селянина бідняка ця залізної міцності колода з вирізаною на ній молитвою з іменем предків, датою спорудження та солярними знаками – символічна опора всього дому і має сакральне значення для всієї сім’ї, всього життєвого укладу. Сволок з’єднує два світи – матеріальний і духовний.

У хаті вибілено, на комині та між вікнами красується розпис, ікони завішені рушниками, утикані квітами та запашними травами.

Господарська будівля – курник – в плані шестигранної форми, складається із шести вкопаних шул обплетених лозою, обмазана зовні глиною і побілена. Дах конусоподібний, критий очеретом (соломою). Двері теж плетені з лози і мазані глиною, прикріплені до основи курника (до дубового стовпця) за допомогою лозової кори. Всередині курника – сідала для курей, до яких птиця добиралася по підставленій драбині. В курнику господарі могли тримати і дрібну худобу.

Розміри: довжина – 1,8 м, ширина – 1,0 м, висота – 2 м, площа – 3,8 м2