своїх метафизичних та фантастичних вигадок. Ніколи не треба забувати урока історії з латинською мовою. Всі зусилля вчених, письменників і політиків усякої масти зробити надзвичайно багату формами але ж мертву й штучну латину мовою людськости довели тілько до того, що вона стала ще штучнішою і загальмувала прогрес та культурний розвиток людськости на кілька віків. Але ж генії народностей, в яких жива природа перемогла, наперекір усім зусиллям учених, письменників і політиків, на місце єдиної латини, витворили живі романські мови, хоч і убогші формами, та ж багатші змістом і природніми силами й зв'язками з народностями. Людськість од того не розбилася й не збідніла, а стала незмірно багатшою, культурнішою й тісніше зв'язаною в своїй суцілости. Так і християнство, пристосовуючись до життя, теж тілько виграло від признання не самої жидівської, а всіх мов благодаттю єдиного Духа. Ріжні мови ніколи не перечили Церкві бути єдиною, та ще на стілько, що задовго до поділу церков, який стався не від ріжних мов і не через них, християнські вчителі проголосили відлучення від Церкви тим, хто буде чинити догану хоч якійсь мові й нищитиме чи неґуватиме її. Про се з великою хвалою росповідається і в наших літописах під кінець 9 віку. Асіміляторам, одначе, як світським, так і духовним, ніщо не промовляє в їх зарозумілости й упертости і вони чинять своє діло. Вони не зважають на те, що до вищих культурних надбань народности, органично зв'язаних з нею своєю істотою і злитих з її природою, належить найперше всього жива мова всякої народности. Між рідною мовою і народньою псіхікою істнує найтісніший органичний зв'язок. Через те рідна мова народу завше буває найяскравішим виразом його народности, буття й культурної самостійности. Народність же — се вираз і фізіономія народу. Без народности немає народу, як природного явища, як фізичної колективної особи. Народ, як сукупність підданих, то б то, як юридична особа, може бути й без народности, а ще більше й без єдиної народности, але ж то вже буде не природне, а політичне, то б то юридичне явище. У нас річ про народ, як природне культурно-історичне явище. Все, що міняється в псіхіці такого народу, одбивається й на його мові, і що міняється в мові — одбивається на його псіхічнім стані, бо впливає на псіхіку. Знаменитий Гум
