і народньої свідомости. Як вільний орган духа, українська мова має всі права, які мають взагалі мови народів. Зневажливий та високомірний погляд інтелігенції на українську мову — се погляд упривелійованого стану суспільства, що, наперекір демократичним прінціпам, хотів би удержати за собою панування над людом. Се неповага до народу й до його душі, се нерозуміння його сил і значіння в історії, се свідоцтво узькости й поверховости погляду, а разом і короткозорого егоїзму.
Шевченко писав українською народньою мовою. Се факт величезного значіння. В українській мові Шевченко показав усю глибину своєрідної сили і оцим, каже Житецький, воскресив в історії особу українського народа, а разом з тим закріпив за ним вільний і самостійний орган виразу думок — його мову, на яку український народ може рахувати, як на тверду основу свого самостійного культурного життя в історії серед инших народів і бути певним, що він не згубиться й не зникне з світа.
Зміст і форма віршів у Шевченка з'єднані так міцно, як злиті. Роз'єднати їх неможливо. Так буває тілько у народа і у народнього поета, де все уявляє з себе повну цілість гармонії. І як народній поет нерозривно зв'язаний з своєю народністю, з її минувшиною, сучасністю й будучиною, а по виразу д. Іванова — „онъ воплощенный духъ народа, своего рода микрокосмъ народныхъ стихій“, через що в творах народнього поета „просто естественное тождество дѣятеля съ народомъ“ то, хто визнає українську поезію й українську мову Шевченка, той мусить логічно визнати й українську народність і українську мову народа. Своїми творами рідною мовою Шевченко підняв і поставив українську мову на височінь, а в народі збудив активний дух творчости й культурні традіції нації, направив їх в будучину і надав їм сили й ще більшої активности. Шевченко в українськім народі будив національну свідомість і творив життя народности, живив кохання до рідного і викликав бажання працювати на користь занедбаної української народности, яку історія так тяжко скривдила. Він зробив те, що, по виразу Вол. Соловйова, має високе моральне значіння, заслуговує всякої поваги й сімпатії і уявляє з себе великий успіх в історії людськости. Шевченко витворив національну свідомість українського суспільства. Чи можна ж було б усього
