ювалася з Англією. Знаємо ми й те, що Польська або Татарська держави зникли давно, як держави, а польська чи татарська мови все живуть і розвиваються. Так само латинська мова, як мова італійців, зникла, а італійська держава істнує. Взагалі з природніми мовами инша справа, ніж з державами й державними мовами. Життя тих і других, істнування й розвиток їх залежать од ріжних причин і йдуть ріжними шляхами, які тілько иноді, випадково й на якийсь час, перехрещуються, та й годі. І природні мови розвиваються, підупадають, виростають, зникають, але ж все те буває зовсім од инших причин і по инших законах, ніж з державами й державними мовами. Зв'язувати чи прирівнювати ріжнородне не можна.
В якім стані опинилася б людськість і яка культура мала б змогу розвинутися й стати позітивною й творчою силою людськости, коли б асімілятори тілько те й робили, що нищили б культури й мови недогодних їм окремих народностей ради державних чи казенних культур та мов, що міняються навіть на протязі недовгих часів, не мають абсолютного значіння для народностей і виходять з чужородного джерела! Асіміляція, нищивши культури недержавних народностей, нищить і вищу культуру, коли її має яка недержавна народність, і понижає вищу культуру державної народности, коли ся її має, бо, зливши вище з нижчим, чи дорожче з дешевшим, ніяк не матимеш вищого й дорожчого, і, взагалі, вганяючи силоміць менш культурні елементи в більш культурні, чи більш культурні в менш культурні, тим самим досягнеш тілько пониження загального рівеню. Рівень культури в державі повишається не асіміляцією, а розвитком культур народностей її. Українська культура, яка була вища за московську, через русіфікацію занепала і від того московська культура не повисилася; а російська культура, яка попереду багато користувалася з української, через занепад української, тілько програла й збідніла, бо од нищення активу ніяк неможна забагатіти. Російська культура від нищення української не могла й не може забагатіти й зрости так само, як вона не забагатіла б і не зросла б од нищення московської культури. Чи великоруський, чи український народ програє, чи який инший в Російській державі, од того й держава не виграє, а втрачає в своїй культурі.
