Струни/Том 2/Іван Франко/Над великою рікою

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий
Над великою рікою (Іван Франко)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Над великою рікою.


Над великою рікою на скалі крутій сижу
І затоплений у мріях в воду биструю гляжу.
Валом хвилі, валом хвилі пруться, плещуть, миготять,
Сонце грає, прибережні верби віттям їх пестять.

Ізза закрута одного враз дараба виплива —
Зіллям, зеленню повита плеще, грає, мов жива.
Керма тихо хвилі крає, не булькоче, не скрипить,
І керманич молоденький, мов мальований, стоїть.

На дарабі гра музика, чути співи голосні,
Бризкають чарки блискучі, ллються вина запашні,
Сяють очі молодії серед жартів і розмов...
Сміх і співи ... Се гуляють Радощі, Краса, Любов.

Я поглянув і зітхання піднімає грудь мою.
С, мої юнацькі мрії, пізнаю вас, пізнаю!
Скільки з вас з розлучним криком і слізми я доганяв,
На весільную дарабу я ніколи не попав.

Ні, тепер уже за вами не погоню я у слід!
Прощавайте! Своїм блиском ви молодших веселіть.
Сміх, і співи, і музика ще бренять, немов по склі,
І за закрутом дараба звільна щезла в синій млі.

Знов затоплений у мріях я гляжу на бистрину.
Що се плещуть, миють хвилі ? Наче білу грудь сніжну!..
Мов рожеві любі руки ... шийку круглу... і лице...
Ах, адже я знав, здається, цілував лице отсє!


Сеж вона, вона, чий образ тузі втихнуть не дає!
Се те тихе, нездобуте щастя вбогеє моє!
Вбите! Втоплене!.. І в воду, мов скажений,кинувсь я,
Щоб ловити щастя, — трупа... Мрія приснула моя.