Струни/2/Володимир Масляк/Соловейко
◀ Упала | Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий Соловейко (Володимир Масляк) |
Максим Славінський ▶ |
|
У городці все сідала
Дрібні зорі рахувати,
Як знайшлися такі зорі,
Що ї стали чарувати.
Були чорні тії зорі
І чорніщі ще від ночи;
Вони знали лік на горе,
Вони звались — карі очі.
Раз віконце відчинила,
Щоб відкрити зіркам долю, —
Аж зблизились тії зорі,
Що взяли їй серця волю.
Прихилились заблизенько
До віконця і до личка;
У а бачив їх місяченько,
їх розмову чула нічка.
Щось між ними шепотіло,
Наче вітер у гайочку.
То цілунки лопотіли,
Мов ті хвилі в ручайочку.
Щось між ними стукотіло:
Сердець стукіт добувався;
Хвильку наче загреміло:
То, що „любить“, він так клявся.
У гущаві співак Божий,
Прищебетував злегенька,
Иогож голос добирався
Просто в душу до серденька.
Аж з світлиці двері скрипли,
Пита мати пів грізненько:
„Доню, хто се там з тобою?“
„То, мамунцю, — соловейко“.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/95/%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%B8._%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D2%91%D1%96%D1%8F_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97._%D0%A2._2._%D0%97%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%84%966.png/150px-%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%B8._%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D2%91%D1%96%D1%8F_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97._%D0%A2._2._%D0%97%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%84%966.png)