Суспільна будова/Гуртування в царстві рослин і тварин
| ◀ II. Суспільна людина (осібняк) | Суспільна будова III. Гуртування в царстві рослин і тварин |
IV. Засадничі форми людського гуртування ▶ |
|
Коли поглянемо навколо себе на природу, то вже бачимо, що й тут істоти живуть гуртами. Ось хоч би рослини. Бачимо, як одна порода росте разом: сосновий бір на пісках, лоза над водою, вільха на вохкому ґрунті, ялина. Дуброва, осичняк, березняк, буковина і т. п. — це все назви таких лісових суспільств. Луки, степи, полонини — це не лише назви земної поверхні, але й назви травистих суспільств. Гай, ліс — це означення вже складніших лісових суспільств, в яких є ріжні лісові породи. Але є типові сполучення лісових пород, чагарників, земної травистої покрівлі, які живуть разом — це вже рослинні формації.
В природі є співжиття рослин з тваринами, напр. є водяна тварина (Hydra viridis), яка здається зеленуватою через те, що в клітках її тіла живе рослина зоохлорель (дрібнюсенький водорост).
Певне і ріжноманітне гуртування є між тваринами. Є тварини, що гуртом живуть лише в формі родини, а вийшовши з неї — перебувають майже самотно, напр. вовки, лисиці, медведі, які творять родини під час задоволення потреб розмноження і годування малечі.
Одначе більшість тварин живе гуртами, які бувають тимчасові або постійні, а з погляду на форму звязку бувають або суспільства (осібняки тілом не зростаються) або колонії, коли осібняки зростаються тілом.
Погляньмо на тваринні суспільства.
Вони бувають: тимчасові — напр. сарана, коли перелітає, то великими масами разом. При переселенні разом великими масами мандрують пацюки, мишва, вивірки (білочки), сарни, олені. Гуртами плавають морські кити. Шпаки табунами збираються біля овець. Вовки і дикі собаки гуртами полюють на поживу.
Під час нересту (відкладання кашки) плаває табунами риба: оселедці, в'юни, лососі і инші. Всі подібні суспільства є тимчасові; постійно соціяльний інстинкт (вроджена потреба жити спільно) не виявляється, осібняки сполучаються тимчасово для розмноження (отже — це своєрідна »родина«) або для полювання (сполучує потреба живлення). Де-які учені називають такі сполучення »механічними«, »масами«, але це показує, що вони не розуміють, що таке суспільство. Коли діє хоч один інстинкт (вроджена потреба, чи здібність), то осібняки сполучуються і творять гурти не механично: це вже суспільства, хоч і не такі складні, як людські. Тимчасові суспільства є також суспільства. Ми далі побачимо, що й людські гурти бувають, як тимчасові, так і постійні.
Постійні тваринні суспільства ріжноманітні, залежно від породи. В постійних суспільствах помічається вже поділ праці, цеб-то одна частина осібняків виконує одну працю або відбуток (функцію), друга — другу, третя — ще иишу і т. д. У бджіл, ос, мурашок, термитів дуже складна орґанізація, великий розподіл праці так що він витворює зміни анатомичні (тіло инакше збудовано, з одмінами). Коли в однієї породи тварин є осібняки з ріжною будовою тіла, то таке явище зветься в природничій науці поліморфизмом, як, напр. у бджіл є матка, робітники, трутні. Дуже розвинений поліморфизм у мурашок: у де-яких пород їх поділ на ріжноформні істоти сягає до 8 форм, а напр. самі лише »робітники« діляться на нормальних, великих, дрібних робітників, салдатів, медоносів, придверників, няньок, мамок і ин.!
У тварин ця »ріжноформність« йде в парі зі зміною будови тіла (анатомичні одміни), напр. трутні нічого не роблять, а лише заплоднюють матку, тоді як бджілки — »робітники« не мають поголівних орґанів.
У людей такої ріжноформности немає: хоч є ріжниці, але анатомично люде однакові. Невеликі зміни витворюються у людей під впливом професій, але вони не змінюють анатомичної будови людини. Зате у людей великі ріжниці психолоґичні в залежности від професії.
Колонії найбільше трапляються у низчих тварин (безхребетників), які розмножуються без яєчок (ан-овулярно). Колонії бувають прості — коли всі осібняки зростаються однаково, через те кожна частина колонії подібна до другої (поліпи), і складні — коли є поділ праці, певний поліморфизм, напр. сіфонофори. Відомі медузи, що плавають в морських водах, то є поліпи, що одірвалися від своїх колоній і плавають вільно.
Це такі гуртування бувають в суспільствах однієї породи.
Але є ще цікаві відносини по-між породами. Головні форми цих відносин:1. мутуалізм — взаїмно корисні відносини, напр. між тваринами і рослинами (напр. між бджолами і квітками: квіти дають мед, а бджоли їх обсипають цвіточним пилом і через те запліднюють) або між тваринами і тваринами (напр. відносини між актинією і раком-самотником, між мурашкою і тлями, між людьми і присвоєними тваринами);
2. коменсалізм — це тоді, коли одна сторона дає другій помешкання і страву, а друга не дає натомість нічого, але й не шкодить;
3. паразитизм — це живлення одних істот коштом тіла других — отже шкідливе співжиття. Паразити є зовнішні і внутрішні, а також постійні і тимчасові.
Ми не будемо докладно розповідати про тваринні суспільства, бо наша увага скупчена біля людського суспільства, але ми мусіли кинути погляд в царство тварин, між якими людина є тільки найвищою породою через свої здібности, надані природою. Свідома орґанізація свого життя — ось що одріжняє людину від инших тварин, що живуть лише інстинктами (несвідомими, вродженими стремліннями). Але ж не все робить людина свідомо!
Коли ми бачимо, як журавлі летять ключами під проводом найдосвідніщого або коли спочивають десь і ставлять вартових, і коли вся подібна діяльність у тварин є несвідома (напр. будівельні праці бобрів робляться несвідомо), то чи нема і в людини таких несвідомих, вроджених доцільних вчинків? Є і чимало. Як побачимо пізніше, певна частина гуртування і в людей відбувається несвідомо. Людина обдарована соціяльним інстинктом, який виявляється в незвичайно складних формах відносин.
Розвинена нервова система і великий мозок, як складний механізм, що реґулює поведінку людей в світі — це стало основою ріжноманітної діяльности людини і її суспільної орґанізації.