Східний світ/1930/1-2/Кримські татари (Антропологічні нариси)
| ◀ Національний склад сучасної Туреччини (За даними загального перепису 1927 року) | Східний світ Кримські татари (Антропологічні нариси) (Анатолій Носов) |
До питання про походження вірмен ▶ |
|
А. НОСОВ
Кримські татари до останнього часу досліджені були з антропологічного боку дуже мало. Маємо антропометричні матеріяли щодо цього лише кількох дослідників: Мережковського (р. 1881), Харузина (1890), Ікова (1891) та Лижина (1891), але стосуються вони порівнюючи невеличкої кількости суб'єктів, здебільшого невідомо яким способом провадилися ці виміри, — і через те можуть служити лише як матеріял, не даючи правдивого висновку щодо антропологічного типу кримських татар. Правда, можна зустріти в літературі з давніх і до наших часів досить численні загальні описи фізичного типу кримських татарине стверджені точними математичними даними, здобутими вимірами певними струментами та за певними системою й способом. Звичайно, такі поверхові описи у великій мірі залежать від суб'єктивізму авторів і наукове значіння мають невелике.
Лише за останній час інтерес до антропології кримських татар виявився в помітнішій формі. Так, маємо досліди р. р. 1926-1927, опубліковані Теребінською-Шенгер (700 суб'єктів з різних районів Криму), і наші досліди р. 1927 (179 суб'єктів середньої чи то підгірської або гірської смуги Криму). Крім того, є праця Беседина (1926 р.) про угруповання кримських татар та праця Балабанан і Молочек (1926) про конституційні форми тих само татар.
Отже, матеріялів до антропології кримських татар маємо вже, порівнюючи, достатню кількість, щоб можна було б намітити деякі висновки щодо антропологічного типу їх та виявити деякі елементи змішування у кримських татарах; до цього ми нижче й підійдемо, спираючись, головним чином, на новіші дані з тих, що вище згадувалося. А перед тим висловимо кілька зауважень.Надзвичайно складна історія заселення різними народами Кримського півострову до прибуття й після прибуття туди кримських татар, зв'язана з численними змінами окремих національних груп, які частково зникали зовсім, частково може асимілювалися чи асимілювали других, частково й понині живуть як окремі групи, не змішуючися з іншими, — вказує вже на те, що в сучасних татарах можна передбачати певну зміну антропологічного типу проти основного, того, якими вони прийшли до Криму; можна, кажучи теоретично, передбачати й певні відміни в самих типах кримських татар, що нині заселюють Крим. В літературі часто зустрічаються вказівки на те, що кримські татари не являють собою єдиного антропологічного типу, і що взагалі, здебільшого, татари степової, підгірської й гірської, а також і південно-узбережної смуг півострову різняться один од одного. Це справді й стверджується здобутими антропологічними даними, як побачимо нижче, і залежить від тої складної історії заселення Криму людством та від взаємин поміж різними національними групами населення, про що вище згадувалося.
Вивчаючи антропологічний тип кримських татар, чи то якогось іншого народу, цікаво виявити не лише фізичний тип його в сучасний момент, виявити відхилення від основного тину та типові відміни по різних територіальних частинах даної країни, але цікаво вияснити ті причини, які призвели до того чи іншого вигляду сучасного типу. Причини ці, головним чином, треба відшукувати в фактах змішування даного народу з іншими народами, поперше — з тими тубільними національними групами, з якими він зустрівся, прийшовши на дану територію, подруге — з тими, з якими йому пізніше довелося мати тісні стосунки та спільне перебування на даній території.
Щодо кримських татар, то розв'язати усі ці питання в достатній мірі неможливо, бо, з одного боку, нам зовсім невідомий основний антропологічний тип татарського народу часів заселення ними Криму, а з другого — в літературі маємо дуже мало антропологічних даних до народів, генетично зв'язаних з кримськими татарами, та народів тубільних, яких татари застали вже в Криму, переселившись туди, а також і народів, що історично могли бути в той чи інший спосіб зв'язані з кримськими татарами. Тут треба ще зауважити, що в сучасному типі кримських татар, очевидно, можна вбачати не лише впливи чужих народів, а й продукт безперечно існуючого змішування поміж самими татарами різних районів Криму з відмінними антропологічними типами, як це далі буде видно. Цей факт значно ускладнює розв'язання в категоричній формі зазначених вище антропологічних проблем.
Що ж нині являють собою кримські татари з антропологічного боку?
Чи зберегли вони основний тип свій, чи змінили, в якій мірі змінили його та в яких саме територіяльних частинах Криму; з якими народами можливо вони змішувалися і як саме це відбилося на їхньому типові? Оце ті питання, що цікавлять нас.
Розглянемо деякі головніші антропологічні ознаки кримських татар з тих, які взагалі можливо за існуючими даними порівнювати у різних авторів.
З антропологічних матеріялів кримських татар, що маємо до цього часу, доводиться зупинитися, головним чином, на матеріалах, опублікованих Теребінською-Шенгер[1] та нашими дослідниками[2], наводячи поруч і матеріяли інших дослідників, якими ми й будемо тут користуватися.
Уклад. Матеріали до загальної будови тіла маємо лише наші, вони стосуються східньої частини передгірської чи то гірської (далі називатимемо її „середньою“) смуги Кримського півострову.
Здебільшого татари цієї території середнього укладу тіла (58,7%); приблизно половина цього (27,9%) слабкого укладу з різноманітною поширеністю цього в різних районах; міцного укладу татар зустрінуто найменше (13,4%) з приблизно однаковою поширеністю по різних районах.
Колір волосся. За всіма матеріялами, що ми тут розглядаємо, найбільше темною піґментацією волосся відзначаються кримські татари степової смуги, як це бачимо з табл. 1, тоді як найменш темною — узбережні татари. Проміжне місце займають татари середньої смуги. В той же час треба відзначити, що по всіх смугах татари здебільшого темноволосі. Русяві татари найчастіше зустрічаються серед узбережних і найрідше серед степових; проміжне місце займаютьТАБЛИЦЯ 1
Кримські татари
|
Число Nombre |
Колір волосся Couleur des chrveux |
Колір очей Couleur bez yeux |
Тип — Type | ||||||||||||||||
| Білявий Blonde |
Русявий Châtain |
Темний Brune |
Ясний Claire |
Мішаний Mélangée |
Темний Foncée |
Світлий Claire |
Мішаний Mélangée |
Темний Foncée | ||||||||||||
| N | % | N | % | N | % | N | % | N | % | N | % | N | % | N | % | N | % | |||
| Смуга степова | Теребінська-Шенгер | 200 | 9 | 4,5 | 48 | 24,0 | 143 | 71,5 | 37 | 18,5 | 31 | 15,5 | 132 | 66,0 | 8 | 4,0 | 89 | 44,5 | 103 | 51,5 |
| Смуга середня | Теребінська-Шенгер | 299 | 25 | 8,4 | 84 | 28,1 | 190 | 63,5 | 44 | 14,7 | 123 | 41,2 | 132 | 44,1 | 16 | 5,4 | 160 | 53,1 | 123 | 41,5 |
| Носов | 179 | 3 | 1,8 | 61 | 34,1 | 115 | 64,2 | 7 | 3,9 | 75 | 41,9 | 97 | 54,2 | 2 | 1,1 | 86 | 48,0 | 91 | 50,9 | |
| Смуга південно-узбережна | Теребінська-Шенгер | 200 | 3 | 1,5 | 71 | 35,5 | 126 | 63,0 | 7 | 3,5 | 109 | 54,5 | 84 | 42,0 | 1 | 0,5 | 121 | 60,5 | 78 | 39,0 |
| Іков | 67 | — | — | — | — | — | — | — | — | — | — | — | — | 3 | 4,0 | 32 | 48,0 | 32 | 48,0 | |
Колір очей. Найбільший процент темнооких і в той же час і яснооких зустрічається серед степових татар; найменший — серед узбережних; мішаний колір виявлено переважно серед узбережних, менше їх в середній смузі, і найменше серед степових татар.
Щодо типів піґментації, себто одноманітности характеру кольорів волосся та очей, то мішаний тип кримських татар найяскравіше виявляється аж по всіх смугах, лише у степових татар трохи превалює темний тип; світлий тип, хоч і незначно, але найчастіше зустрічається начеб серед татар середньої смуги.
ТАБЛИЦЯ 2
| Кримські татари | Число вимірян.
Nombre |
Min.―Max. | Пересічно.
Moyen. |
% % | ||||
| Малий.
Petite taille jusqu'à 1599 |
Нижчосердн.
Au-dessous de la moyenne 1600 — 1649. |
Вищесередн.
Au-dessous de la moyenne 1650 — 1699. |
Високий.
Grande taille au dessous de 1700. | |||||
| Смуга степова | Теребінська-Шенгер | 200 | 1490 — 1780 | 1633 | 29,0 | 33,5 | 27,5 | 10,0 |
| Лижин | 25 | 1460 — 1700 | 1635 | — | — | — | — | |
| Смуга середня | Теребінська-Шенгер | 299 | 1500 — 1790 | 1640 | 25,5 |
|
29,4 | 11,2 |
| Носов | 179 | 1521 — 1846 | 1678 | 7,3 | 21,8 | 36,3 | 34,6 | |
| Лижин | 24 | 1580 — 1800 | 1671 | — | — | — | — | |
| Смуга південно-узбережн. | Теребінська-Шенгер | 200 | 1500 — 1790 | 1659 | 13,5 | 31,5 | 34,0 | 21,0 |
| Харузин | 165 | 1550 — 1760 | 1662 | 9,7 | 26,1 | 35,1 | 29,1 | |
| Іков | 81 | — | 1650 | 18,5 | 25,9 | 38,3 | 17,3 | |
Зріст. Розглядаючи зріст кримських татар (табл. 1), можна констатувати, що група степових татар являється найбільш низькорослою, пересічно вони є нижчесереднього зросту з найменшим із усіх трьох смуг процентом вищесередніх та високорослих. За Теребінською-Шенгер процент окремих категорій зросту та загально пересічний зріст татар середньої смуги майже такий, як і для степових татар з дуже невеличкою ріжницею в бік збільшення зросту. Треба пам'ятати, що це торкається, головним чином, західньої частини цієї смуги.
Тоді як наші досліди та досліди Лижина дали матеріял трохи інший: пересічний зріст нашої групи (східньої, що переходить навіть і в південно-східню) вищесередній; також і процент окремих категорій зросту відмінний від татар групи Теребінської-Шенгер: тут помічається збільшення зросту та категорій вищесередніх і високих. Очевидно, це залежить від домішок чужих більш високорослих елементів в цій частині території Криму. Щодо узбережних татар, то за Теребінською-Шенгер вони є найвищі серед усіх трьох груп татар і пересічно стосуються до вищесередніх на зріст. Дані Харузина стверджують це. Дані Ікова лише почасти це стверджують: пересічний зріст його групи татар хоч і більший, ніж для інших смуг, але по абсолютній величині він нижчий, ніж за даними Теребінської-Шенгер.
Гадаємо, що на підставі вищезазначеного все ж не можна зарахувати татар південно-узбережної смуги до найбільш високорослих. Це було б може й справедливо, як би не було б у середній смузі наявности (про що вище ми говорили) елементів помітно вищих на зріст, вищих, ніж в інших місцях Криму, скільки досі це виявилося; такі елементи виявлено в східній, близькій до узбережної, частині Криму (рр. Судацький, Теодосійський і можливо Керченський, з останнього досліджено суб'єктів ще дуже мало) і вони дають найбільш високорослі елементи зі всіх матеріялів, які маємо в літературі щодо антропології кримських татар.
Довжина долішніх кінцівок. Цю ознаку розглянемо не в абсолютних величинах, а у відносних щодо висоти бюсту (показник скелії), себто правдивішу величину, яка ясніше дає уявлення про дану ознаку з боку її пропорцій.
| Брахіскели | Мезоскели | Макроскели | |
| Степова смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 25,5 | 29,5 | 45,0 |
| Середня смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 15,5 | 32,5 | 52,0 |
| „ Носовим | 19,7 | 32,0 | 48,3 |
| Узбережна смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 12,5 | 31,0 | 56,5 |
Звідси бачимо, що за довжиною долішніх кінцівок кримські татари досить різноманітні, здебільшого вони скрізь макроскели (довгоногі), при чому найбільш довгоногі є татари узбережної смуги, найменш довгоногі — степової смуги, а середньої, як західньої, так і східньої, татари займають проміжне місце, відповідно цьому брахіскелів (коротконогих) найменше в узбережних і найбільше у степових татар.
Показник голови. Дані Теребінської-Шенгер, Мережковського та наші щодо показника голови помітної ріжниці поміж районами не дають; лише в південно-узбережній групі помічається невеличке підвищення пересічного показника голови. Взагалі кримські татари усіх районів очевидно пересічно є короткоголові (брахікефали). Дані інших дослідників (Лижина, Харузина та Ікова) дають значно менший пересічний показник голови для степової та середньої смуг, що мабуть можна пояснити різними способами міряння (якими саме способами міряли ці дослідники — невідомо) та порівнюючи невеличкою кількістю досліджених ними суб'єктів. Щодо татар південно-узбережної смуги, то за всіма дослідниками татари цієї групи є брахікефали, з деякими відмінами у різних авторів в той чи інший бік від даних Теребінської-Шенгер. Цікаво відзначити, що елементи брахікефальні найбільш поширені серед південно-узбережних татар (96%) при майже цілковитій там відсутності елементів довгоголових, далі йдуть татари степові, серед яких при значній кількості брахікефалів зустрічаються й суб'єкти довгоголові в невеличкій кількості[3]. Середня смуга вбирає в себе найменше брахікефалів, має порівнюючи великий процент і трохи більше ніж степова смуга довгоголових та мезокефалів; при чому таке збільшення елементів довгоголових та середнєголових припадає, головним чином, на східню частину цієї смуги (Теодосійський та Судацький райони). Очевидно, в цій місцевості середньої смуги найяскравіше відзначається вплив чужих елементів, що й видно за показником голови також і за зростом, як це вище вже зазначалося.
ТАБЛИЦЯ 3.
| Кримські татари | Числове вимірен.
Nombre |
Min.—Max. | Пересічно.
Moyen |
% % | |||
| Доліхокефали
Dolichocèph. |
Мезокефали
Mesocèpch. |
Брахікефали
Brachycèph. | |||||
| Смуга степова | Теребінська-Шенгер | 200 | 74 — 96 | 84,84 | 3,0 | 5,0 | 92,0 |
| Лижин | 25 | 76 — 84 | 81,05 | 16,0 | 16,0 | 68,0 | |
| Мережковський | 27 | — | 84,74 | 3,7 | 14,8 | 81,5 | |
| Смуга середня | Теребінська-Шенгер | 299 | 79 — 95 | 84,78 | 5,7 | 6,1 | 88,2 |
| Носов | 179 | 75 — 99 | 84,08 | 6,1 | 13,4 | 80,5 | |
| Лижин | 7 | 73 — 82 | 76,84 | 57,1 | 28,6 | 14,3 | |
| „ | 17 | 78 — 84 | 82,21 | — | 5,9 | 94,1 | |
| Смуга південно-узбережна | Теребінська-Шенгер | 200 | 78 — 93 | 85,26 | — | 4,0 | 96,0 |
| Харузин | 35 | 79 — 95 | 86,08 | — | 11,4 | 88,6 | |
| Іков | 82 | — | 84,18 | 3,7 | 7,3 | 89,0 | |
Висота черепа. Татари усіх смуг здебільшого хамекефали (низькоголові); при чому степові татари відрізняються найбільшою низькоголовістю; поширеність низькоголовости зменшується в середній смузі, там же є й високоголові, особливо в східній частині; серед узбережних, татар низькоголових ще менше, а високоголових найбільше, як це видно нижче:
| Хамекефали | Ортокефали | Гіпсикефали | |
| Степова смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 96,5 | 3,5 | — |
| Середня смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 96,0 | 2,7 | 1,3 |
| „ Носовим | 83,2 | 8,0 | 7,8 |
| Узбережна смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 62,5 | 16,0 | 21,5 |
Це вказує на те, що при більшій-меншій одноманітності даної ознаки у степових татар, татари середньої смуги, особливо в її східній частині, увібрали в себе чужі елементи, більш високоголові, і, особливо, це, як вище й зазначено, помітно на узбережних татарах.
Промір вилиць. З даних, які подано нижче, можна вважати, що найбільший цей промір припадає на степових татар, який, очевидно, заходить і в деякі райони за нашими даними середньої смуги (Карасубазарський та Теодосійський); пересічний промір вилиць середньої смуги за нашими даними трохи менший, ніж для смуги степової за даними Теребінської-Шенгер, при чому в східній частині цієї смуги він зменшується до 141,8, що дає й нам право вважати цей промір за найбільший для степової смуги.
| Степова смуга | Теребінська-Шенгер | — | промір вилиць | 142,65 |
| Середня „ | „ | — | „ | 140,16 |
| „ „ | Носов | — | „ | 142,80 |
| Узбережна „ | Теребінська-Шенгер | — | „ | 140,32 |
Промір вилиць для узбережної смуги взагалі має ще більшу тенденцію до зменшення, і тоді, коли це є правдиво, татари узбережної смуги являються з найменш розвиненими вилицями. Те саме можна сказати й щодо висування вилиць кримських татар.
| Летопрозопи | Мезопрозопи | Хамепрозопи | |
| Степова смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 2,0 | 67,0 | 31,0 |
| Середня смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 9,4 | 76,2 | 14,4 |
| „ Носовим | 3,5 | 82,2 | 14,3 |
| Узбережна смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 12,0 | 78,5 | 9,5 |
Ми не маємо змоги тут докладно переглянути усі антропологічні ознаки кримських татар, що досі відомі в літературі, за браком місця для цього короткого подання, тому й обмежимося вищенаведеними головнішими ознаками.
Отже, за розглянутими вже антропологічними ознаками кримських татар, ми можемо прийти до висновку, що при наявності різноманітности антропологічних типів по всіх зазначених смугах, яка особливо виявляється серед татар середньої та узбережної смуг:
1) Степові татари здебільшого характеризуються такими антропологічними ознаками: найбільш темне волосся при невеличкій кількості білявих суб'єктів і деякій кількості русявих; також найбільш темні очі при деякій кількості яснооких (найчастіше, ніж у інших смугах) і при найменшій кількості, порівнюючи з іншими смугами, суб'єктів з мішаними очима; нижчесередній зріст, найнижчий проти інших; переважно довгоногі, з найбільшим проти інших процентом коротконогих; короткоголові при невеличкій кількості довго-та середнєголових; найбільш низькоголові; теж найбільш розвинуті вилиці; середніх розмірів та форми обличчя з певним ухилом до заокруглености.
2) Узбережні татари здебільшого темноволосі з найбільшим проти інших процентом русявих і найменшим (поодинокі випадки) — білявих; очі здебільшого мішані, багато темнооких і мало яснооких; зріст вищесередній, чимало суб'єктів є й нижчесереднього зросту, зустрічаються й інші категорії зросту; довгоногі з найменшим проти інших процентом коротконогих; найбільше серед татар інших смуг короткоголових, при чому суб'єктів довгоголових майже не зустрінуто зовсім; низькоголові, чимало є й високоголових та середнєголових; вилиці розвинені не дуже; середневиді з ухилом до удовженого загального обличчя, себто з ухилом до овалистої форми обличчя.
3) Татари середньої смуги являються найбільш різноманітного типу і займають проміжне місце поміж степовими й узбережними. Очевидно, характерною рисою для них є те, що в західній частині виявлено більш ніж у східній білявих та яснооких суб'єктів, виявлено пониження зросту, більша короткоголовість, а також пониження висоти черепа, тоді як у східній частині середньої смуги помічаються протилежні явища (Судацький та Теодосійський райони).
Оце такі можна подати висновки щодо сучасного антропологічного типу кримських татар на підставі матеріялів, які маємо в літературі. Вони стверджують загальну думку, яку не раз висловлювалося у відповідній літературі, а саме те, що сучасних татар з антропологічного боку можна поділити на три групи: степові, узбережні та татари проміжної групи, т. з. середньої смуги.
Вищезазначеним можна в деякій мірі розв'язати лише одне з допіру поставлених питань, це — щодо сучасного типу кримських татар. В той же час звідси, а також, беручи на увагу історичні моменти, можна ствердити, що кримські татари в масі своїй цілком не зберігають свій основний антропологічний тип, а, очевидно під впливом домішок чужих елементів, цей основний тип змінився в різних напрямках в залежності від території та тих народів, які могли відбити на татарах властивий їм антропологічний тип — це виявляється, головним чином, на татарах узбережних та середньої смуги.
Дозволимо собі гадати, що сучасні степові татари повинні найбільш наближатися до так званого основного типу, себто типу тих татар, які ще в XIII віці прийшли до Криму, хоч в той же час ми й не маємо об'єктивних даних щодо характерних антропологічних рис татар того часу; взагалі передбачається, що ті татари не являли собою однородної антропологічної маси, можливо, це був певний комплекс різноманітних племен з монгольськими, тюрко-татарськими, навіть іранськими, фінськими та іншими елементами.
Розгляньмо останнє питання, а саме — які ж народи могли вплинути на зміну антропологічного типу кримських татар? Вище ми вже вказували на ті труднощі, що при цьому постають, але спробуймо торкнутися цього питання, скільки це дозволять ті нечисленні антропологічні дані, що взагалі маємо до цього часу.
Татари степової смуги при очевидній наявності елементів змішування, які, правда, й не виступають в будь-якій виразній формі, здебільшого начеб зберігають (що вже нами зазначалося) тюрко-монгольські риси, в деякій мірі змінені, головним чином, можливо так передбачати, чисто турецькими елементами.
Татари середньої смуги являються досить різноманітного складу, як результат змінення основного типу, мабуть близького до пересічного типу степових кримських татар, під впливом змішування з чужими елементами. В західній частині можливо вбачати за Теребінською-Шенгер вплив колишніх готів (світла піґментація), тоді як у східній частині такі фактори, як темніша піґментація, збільшення зросту, зниження брахікефалії, дають змогу вбачати деякий вплив кавказьких (скажімо, грузин, вірменів), турецьких та грецьких національних груп.
Татари узбережної групи найбільше відрізняються від степових татар, вони, як і татари середньої смуги, в великій мірі є перемішана група, але все ж темна піґментація, найбільші зріст та короткоголовість можуть вказувати на численні такі елементи домішування, як турецькі, венеціянські, грецькі й ін. В результаті такого складного перемішування антропологічний тип сучасних татар цієї смуги є значно відмінний від особливого тюрко-монгольського.
Звичайно, висловлювати якісь теоретичні міркування чи якесь категоричне твердження щодо складових частин кримських татар усіх розглянутих тут смуг Кримського півострову, а також щодо виявлення певних законів взаємних впливів різних народів на сучасний антропологічний тип кримських татар, — неможливо. Народи, що нас у даному разі цікавлять, стільки мало досліджені з антропологічного боку, а про деякі, на жаль, і зовсім не маємо жадних матеріалів, що відповісти у вичерпній формі на питання складових національних елементів сучасних кримських татар абсолютно нині неможливо. І вище ми спробували лише намітити деякі національні групи, які, на нашу думку, за антропологічними та почасти й історичними даними могли вплинути на змінення антропологічного типу кримських татар.
Безперечно виявлено дослідами, які проведено досі, лише те, що сучасні кримські татари являють собою продукт значного змішування з різними антропологічними елементами, в різноманітних формах цього змішування; в результаті цього кримські татари не являють собою єдиної антропологічної одиниці, а, навпаки, складають цілий комплекс різноманітних типів з відхиленням від основного типу (коли за основний тип вважати антропологічний тип, близький до типу степових татар Криму) в напрямку з півночі на південь.
Балабан и Молочек. — Строение тела шизофренных татар Крыма. („Рус. Антроп. Журн.“, т. XIV. 1926).
Беседин, Г. И. — Кровяные групы у крымских татар. („Врач. Дело“, № 21, 1/X 1926).
Ивановский, А. А. — Об антропологическом составе населения России. („Тр. Антроп. Отд. О-ва Л. Е. А. и Э.“ т. XXII. 1904. Москва).
Иков, К. Я. — К краниологии татар южного берега Крыма. („Дневн. Антроп. Отд. О-ва Л. Е. А. и Э.“, в I. 1891, Москва).
Куфтин, Б. А. — Южнобережные татары Крыма. („Крым“. I. 1925. Москва).
Лыжин, Н. И. — Антропологические наблюдения над таврическими татарами. („Дневн. Антроп. Отд. О-ва Л. Е. А. и Э.“, в. I. 1891. Москва).
Мережковский, К. С. — Отчет об антропологической поездке в Крым в 1880 г. („Географ. Известия“, т. XVII, в. 2 1881. СПБ).
Носов А. З. — До антропології кримських татар. („Антропологія“, т. II за р. 1928. Київ. 1929).
Теребинская-Шенгер, Я. — Крымские татары. („Рус. Антроп. Журн.“ т. 17, в. 1-2. 1928. Москва).
Харузин. А. Я. — Заметка о татарах южного берега Крыма. („Дневн. Антроп. Отд. О-ва Л. Е. А. и Э.“ в. 2. 1890. Москва).
Харузин, А. Я. — О росте татар южного берега Крыма. („Дневн. Антроп. Отд. О-ва Л. Е. А. и Э.“, в. 3. 1890. Москва).
Харузин, А. Я. — Татары Гурзуфа. („Дневн. Антроп. Отд. О-ва Л. А. Е. и Э.“, в. 7, 8. 1890. Москва).
- ↑ Степова смуга — райони Євпаторійський та Джанкойський (200 суб.). Середня смуга — район Мангуп-Кале, колишнього центру Готії (300 суб.). Узбережна смуга — район Ялти (200 суб.).
- ↑ Середня смуга — райони, голов, чин., Карасубазарський, Теодосійський та Судацький (179 суб.).
- ↑ Збільшений процент довгоголових за матеріялами Лижина припадає на Перекопський та Мелітопільський райони, звідки по кілька суб'єктів степових татар досліджено автором.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|