січка

січка

Сі́чка, ки, ж. 1) Рѣзка изъ соломы на кормъ скоту. Коли коні їдять і набік глядять? — Як січку їдять. Ном. № 5090. 2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924