табака

табака

Таба́ка, ки, ж. 1) Нюхательный табакъ. А що, понюхав табаки? Ном. № 3968. Я тебе зімну́ на таба́ку. Въ порошокъ тебя изотру! 2) — во́вча. Раст. Lycoperdon Bovista. Вх. Уг. 231. Ум. Таба́чка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924