твердо

твердо

Тве́рдо, нар. 1) Твердо. М'яко стеле та твердо спать. Ном. № 2990. 2) Крѣпко. А черці в соборі воду твердо освятили. Млак. 46. Заснула вона на полі твердо. Гн. II. 124. 3) Ясно, опредѣленно, рѣшительно. Слухай мене, — кожу тобі твердо. Г. Барв. 246. Твердо сказать — жили вони собі як брат із сестрою. Рудч. Ск. I. 131. Ум. Тверде́нько, тверде́сенько. А дівчина тверденько заснула і не чула, як нічка минула. Чуб. V. 1198.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924