Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Голе, голе моє поле!
| ◀ До дуба | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Голе, голе моє поле! |
Згадай мене, мила… ▶ |
|
28. (Пісня.)
Голе, голе моє поле!
Де-ж ви, ясні квітоньки?
Позгасали, поспадали,
Як на небі зіроньки.
І стебло пересхло,
Як билина полягло.
Дїти, дїти, мої квіти!
Як погляну я на вас,
Серце млїє, каменїє,
Що цвили ви тілько раз,
Раз росли, раз цвили́,
І без долї опали́.
Не для дїлка свого пчілка
Вас ізсала, як дитя, —
То жарою, як марою,
Перервало вам житя.
І роси нї сльози
Не спадало для краси.
І дївчина як калина
Вас не рвала на косу, —
Вас зірвали, розірвали
Вітри буйні без часу!
І без лїт на ввесь сьвіт
Розпустили вялий цьвіт.
Доле, доле, моя доле!
Верни ж мої квітоньки,
Верни дїти, мої квіти, —
Верни ж мої зіроньки!
Але ба — не сївба!
Не мине моя журба.