Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Ластівка
Зовнішній вигляд
◀ Звела мене не біда… | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Ластівка |
Ніч-у-ніч ▶ |
|
34. Ластівка.
(Польского поета Ленартовича.)
Йде дївчина-сиротина,
Тяженько здихає,
А ластівка по-над нею
Кругами лїтає;
І лїтає і щебече,
По-над нею вєть-ся,
Мало-мало крилечками
У коси не бєть-ся.
»Чого вєш ся, чого бєш ся?
Покинь мене, пташко,
Покинь мене, моя пташко,
Бо й так менї важко!«
— Не покину, не покину,
А буду лїтати:
Буду тобі за братїка
Твого щебетати;
Бо твій братїк що день божий
Плаче у темницї: —
Навідай ся, мила пташко,
До мої сестрицї:
Чи ще вона свого брата
Добром споминає?
Чи ще вона по братові
Сльози проливає?