Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Ти не моя
| ◀ Сиротина я безродний… | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Ти не моя |
Мене забудь ▶ |
|
Ти не моя, дївчи́но дорогая!
І не менї краса твоя:
Віщує думонька смутна́я,
Що ти, дївчи́но, не моя!
Ти не моя! За личко гарне
Справляє хтось колодїя…
Мої ж лїта́ проходять марне,
Бо ти, дївчи́но, не моя!…
Ти не моя! І брови чорні
Милу́є инший, а не я,
І инший хтось тебе пригорне,
А ти, дївчино, не моя!…
Ти не моя! — Но що-ж я маю?
Чим похвалюсь тобі і я?
Хиба лиш тим, що тя кохаю:
Но ти, дївчи́но, не моя!…
Ти не моя, голубко сива!…
Щаслива доленька твоя;
Моя же доля нещаслива,
Бо ти, дївчи́но, не моя!..
19. II. 1854.
11, 12. колодїй = „бабске сьвято у понадї“: в понедїлок остатнього (сирного) тиждня мясниць жінота привязувала нежонатому мужчинї колодку, котру той мусїв волочити, доки не „справить колодїя“ се-б то не відкупить ся справленєм бенкета своїм коштом.