Твори (Руданський, 1912–1914)/1/Тілько-м родилась, злая недоля…
| ◀ Пісня Хмельницького | Твори. Том I I. Поезії лїричні. Тілько-м родилась, злая недоля… |
Хлопцї-молодцї ▶ |
|
14. (Пісня.)
Тілько-м родилась, злая недоля
Стала, сказала без жалю́:
Будеш тужити, серце вялити,
Тебе я тим благословлю.
З тої години щастя уплило,
І слїд недоля замела,
Звалив ся камінь тяжкий на груди,
На серце туга залягла́.
Де ступнем ступлю, тернина коле,
Кров обкипає на ногах;
Де оком гляну, сумно та темно,
Нїби намітка на очах.
Не сьвітить місяць, не гріє сонце,
Чорнїє небо як земля;
І як в склепінї межи вмерлими,
Межи живими ходжу я.
Знущай ся, доле, не жалуй сили!…
До каплї кров мою іспий!
І від людий забите тїло
Землею темною покрий!…