Твори (Стефаник, 1942)/Вночі
| ◀ Раненько чесала волосся… | Твори Вночі |
І чого ти, серце моє… ▶ |
|
ВНОЧІ
— Твої очі пробиті чорною хмарою. Стадо чорних птахів вилітає з хмари, як лелики, і кругом тебе облітає. Без нас тебе облетіли.
Японська рожа похилилася і било кактуса до півночі обернулося від голосу.
Другий голос:
— Голосом своїм — перлами тебе обсиплю, зором своїм — вогнем тебе скупаю, очима своїми чорними стрілами тебе напою. Перлами чорні птахи загулю, вогнем їх спалю, стрілами чорними пострілю.
Японська рожа цвіт впустила і лист кактуса д'нему схилився.
Третій голос:
— Всі зорі з неба стягну до тебе. Всі пасма ясні висную із очей ясних і зв'яжу з пасмами зорів на небі. Та й над землею під небесами буду в'язати срібні проміні мої, а з золотими впаду на серце коло ніг твоїх і звізди потягну і звізди впадуть. Поріжемо чорную хмару срібними промінями до половини, а золотими від половини. І будеш ясний у зорях ясних, а через мене.
Упав цвіт другий і лист, що другий схилився.
Четвертий голос:
— Рукою моєю махну — всі лебеді злетяться; рукою махну, голосом зазву — рай-птаха з'явиться; рукою махну, голосом зазву і очима погляну — та раєм тобі стану. Припливу з стадом до тебе, любий, як стадо хвиль синіх моря д'нам припливає.
Цвіт рожі вітер займив у море і лист д'морю похилився.
П'ятий голос:
— Є в мене поле, широкі ниви рожі зродили, рожі зродили та ще колючі. А попри ниву все у долину ручай лентою срібного шовку спливає. Там підеш зо мною, там, на ту ниву, що рожі зродила. Нива ся вклонить, ручай у ноги впаде, чорная хмара пропаде.
А вже цвіт поплив і лист ще дужче на воду схилився.
Ой, листе, листе, глянь там на море. Пливе д'нам стадо островів з архіпеляґу. Цвіт твої рожі з ними назад поверне.
1. VI 1897 р.