Твори (Шашкевич, 1960)/Байки
| ◀ З Ф. Карпінського | Твори Байки |
Олена ▶ |
|
Рікла Плішка д Соловію, що тихо сидів:
Жаль ся, що рідко щебечеш! Сей їй одповів:
«Лучше мало доброго, ніж лихоти много».
Молодий Лис, которий ще стрільця не знав,
Втішився, як нову красну шерсть достав.
А Старий рік: безпечность тих ліпот не любить,
Не тішся ними; сеся красота нас губить.
Не все, що красне,
Єсть для нас щасне.
Поток, з громом шумно із гори текущий,
Сміявся з Ріки, в той час тихонько ідущой.
А як сніги згибли, верх води не дав,
То із того потока поточок лиш став.
А що гірше, що біг прудким перше скоком,
Сплившись з Рікою, не був вже Потоком.
Хто з шумом в світі сам ся величає,
Вже добру славу сам си розганяє.
Рибка в воді червака ловила,
Не могла ззісти і дуже сь сердила.
Надбігла Щука, червака ковтнула,
А з червом вудка причеплена була.
Взяв рибарь Щуку на берег тягнути,
Взялась Рибка радувати,
Взяла подружкам казати:
«Часом то добре і маленьков бути!»
Коло озера
Щодень звечера
Хлопці сюда, туда бігали
І на жаби засідали.
Лиш ся котра з води показала,
Каменем зараз в лоб діставала.
Одна з них над другі сміла,
Так з води до них повіла:
Діти! Діти, лишіть те биттє,
Вам то грачкою, нам йде о життє.
Водою плила
Лебедка біла.
Надлетіли чорні Ворони,
Надлетіли в сесі сторони.
Бачте, Лебедка біла як сніжок!
А ми такі гидкі,
Чорні й бридкі.
Стрімголов на берег впали,
В дзьоби болота набрали
І стали згори мітати,
Білу Лебедку нуряти.
А Лебідь з дурних сміявся,
Став біліший, лиш скупався.
Хоть лихі люди соромом метають,
Добрі і чесні на теє не дбають.