Твори (Шевченко, 1959–1963)/2/Хустина
| ◀ Сон | Повне видання творів Тараса Шевченка. Том II Хустина |
Чого мені тяжко, чого мені нудно? ▶ |
|
У неділю не гуляла,
Та на шовки заробляла,
Та хустину вишивала,
Вишиваючи співала:
5»Хустиночко мережана,
Вишиваная!
Вигаптую, подарую,
А він мене поцілує…
Хустино моя
10 Мальованая!
Здивуються вранці люди,
Що в сироти хустка буде
Мережаная,
Мальованая!
15А я косу розплітаю,
З дружиною похожаю.
Доленько моя,
Матінко моя!«
Отак вона вишивала,
20У віконце поглядала:
Чи не ревуть круторогі?
Чи не йде чумак з дороги?
Іде чумак з-за Лиману
З чужим добром, безталанний,
25Чужі воли поганяє,
Поганяючи співає:
»Доле моя, доле!
Чом ти не такая,
Як інша чужая?
30 Чи я пю-гуляю?
Чи сили не маю?
Чи до тебе доріженьки
У степу не знаю?
Чи до тебе свої дари
35 Я не посилаю?
Є у мене дари —
Очі мої карі;
Молодую мою силу
Багаті купили;
40 Може й дівчину без мене
З іншим заручили…
Навчи ж мене, моя доле,
Гуляти навчи!«
Та й заплакав сіромаха,
45Степом ідучи.
Ой, застогнав сивий пугач
В степу на могилі;
Зажурились чумаченьки,
Тяжко зажурились:
50»Благослови, отамане,
Коло села стати,
Та понесем товариша
В село причащати!«
Сповідали, причащали
55Й ворожки питали, —
Не помогло!… З незціле́нним
В дорогу рушали.
Чи то праця задавила
Молодую силу?
60Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила?
Чи то люди поробили
Йому молодому,
Що привезли його з Дону
65На возі додому?
Благав Бога, щоб дівчину…
Хоч село побачить, —
Не доблагав… Поховали.
Ніхто й не заплаче!
70Поставили громадою
Хрест над сиротою
Й розійшлися… Як билина,
Як лист за водою,
Пішов козак з сього світа,
75Все забрав з собою…
А де ж тая мальована,
Шитая хустина?
А де ж тая веселая
Дівчина-дитина?
80На новому хресті хустку
Вітер розвіває,
А дівчина у черниці
Косу розплітає…
1844. 18. X.
С.-Петербурґ.