терен
терен
|
|
Те́рен, рну, м. Раст. Prunus spinosa L. тернъ, терновникъ. Плаче козак: шляхи биті заросли тернами. Шевч. Блищали чорні як терен очі. Левиц. I. 133. Ум. Терене́ць, терено́к, терно́к, терно́чок.
Те́рен, рну, м. Тернъ (дерево и ягода), Prunus insititia. Анн. 275. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати. Нп.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924