торкати

торкати

Торка́ти, ка́ю, єш, сов. в. торкну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Грин. III. 284. Хто торка, тому відчиняють. Шейк. 2) Попивать, выпить. Торкаючи потроху гарну варенуху, кожний росказував про своє перше життя. Стор. М. Пр. 154. 3) Торкай! Трогай! (Приказаніе кучеру). Сим. 57. Сів на бричку: „Торкай!“ І тільки закурилось. Св. Л. 169.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924