торочити

торочити

Торочи́ти, чу, чиш, гл. Обшивать бахромой. В сусідоньки я була, рушнички торочила. Грин. III. 197.

Торо́чити, чу, чиш, гл. Говорить одно и то-же, твердить, говорить вздоръ. Я тобі сто разів торочила. Г. Барв. 506. Дурний дурне й торочить. Ном. № 6165.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924