тривати

тривати

Трива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Жить, существовать. Комета тривала дві неділі. До́бре трива́ти з ким. Хорошо жить, быть въ ладахъ съ кѣмъ. Війт з нами добре тривав. Федьк. 2) Длиться, продолжаться. 3) Трива́й, трива́йте! Постой, постойте, подожди, подождите. Ох, тривай, я й забула. Шевч. „Тривайте! — гукав Кобза: — „глядіть, щоб кінь не забив котру“. Стор. М. Пр. 52.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924