труна
труна
|
|
Труна́, ни́, ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клин-дерева труну. Мет. 265. Ум. Тру́нка, тру́нонька, тру́ночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу. Г. Барв. 531.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924