труса
труса
|
|
Труса́, си́, ж. Тревога, смятеніе. За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. МВ. (О. 1862. III. 50). Вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. Шейк.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924