трусити

трусити

Труси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Отрясать, трясти. Трусити в саду яблука. МВ. (О. 1862. III. 69). От прийшов той чоловік трусити (вершу). Мнж. 121. Трясця трусить. Ном. Дра́нтям труси́ти. Ходить въ лохмотьяхъ. 2) Обыскивать, производить обыскъ. 3) Ко́мін, са́жу труси́ти. Чистить печную трубу. У п'ятницю не можно сажі трусити. Грин. I. 17.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924