турма

турма

Ту́рма, ми, ж. соб. Стадо овецъ. Фр. Пр. 9. Турма вже йде з поля. Каменец. у. Що то в полі за димове?… чи вівчарі турми гонять? Гол. I. 38. Ум. Ту́рмонька, ту́рмочка. Овець турмонька. Гол. II. 60.

Турма́, ми́, ж. Тюрьма. Драг. 202. Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад. Ном. № 967, стр. 283. Обід поставив.... турмам і старцям. Мкр. Г. 69.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924