убійник
убійник
|
|
Убі́йник, ка, м. Убійца. Убійники вбили. Шух. I. 215. Казав убійника стерегти. МВ. (О. 1862. I. 102). Посадили між злодіями, між убійниками. МВ. II. 193.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924