уважати

уважати

Уважа́ти, жа́ю, єш, сов. в. ува́жити, жу, жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважає, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. I. 28. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Ном. № 2597. Вважайте, що чуєте. Єв. Мр. IV. 24. Чи добра кобила? — Вважайте сами. Канев. у. 2) — за ко́го, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. К. Бай. 112. Дума, що дурень його вважає за чорта. Чуб. 3) Полагать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: „А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати? Драг. 2.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924