Узбережжя ріки Уборти/II/2. Лівобережжя
| ◀ Друга частина течії ріки Уборти. Правобережжя | Узбережжя ріки Уборти II. Геологічний і геоморфологічний опис узбережжя ріки Уборти Друга частина течії ріки Уборти. Лівобережжя |
III. Загальні геологічні і геоморфологічні висновки/ ▶ |
|
§ 412. На великому болоті на схід від села Глушкевичів, на віддаленні біля одної верстви, видко досить значних розмірів озеро (біля 0,72 верстви завдовшки з півночи на південь і біля 0,36 верстви завширшки, приблизно чотирьохкутньої форми у плані (див. № 54, стор. 123, під № 61); береги його болотяні і цілком неприступні. Згідно з переказами, це озеро є останок колишнього великого озера, що заросло болотяним зіллям та перетворилося на периферії у трав'яне болото.
У звіті західньої експедиції для висушування болот згадується про з'явлення в південно-західній частині Мозирського повіту, між иншим, біля села Глушкевичів, „островів лесу з нанетнями“ (№ 9, стор. 285). Досліди мої показали, що в дійсності ані лесу, ані наметнів тут зовсім нема: мабуть за лес вважали тут інженіри алювіяльні суглинки (див. § 413), а за наметні — скибові виступи граніта, описані вище (§ 325), що трапляються на південь від села Глушкевичів.
§ 413. Навпроти села Копища заплавина лівого берега ріки Уборти дуже широка і дуже положистий другий беріг непомітний. На віддаленні біля одної верстви на захід від ріки, на заплавині, я знайшов декілька ям, що з них здобувають так звану „глину“. В цих ямах видко таке відслонення:
Грубість.
а. Чорний, болотяний, торфовий ґрунт |
0,1 | метра |
б. Червонувато-бурий, неоднорідний алювіяльний суглинок з неправильними проверстками сіруватого алювіяльного піску |
1,7 | „ |
Нижче, згідно з розпитовими відомостями, лежить водоносний пісок (пливун), з якого ями заповнюються водою. Каміння або взагалі твердих частин (конкрецій, рудяка) ані у суглинці, ані у долішньому піску ніколи не знаходжено. — Трохи далі на північ, на шляху до хутора Флерова, той самий алювіяльний суглинок виступає подекуди безпосередньо на поверхню.
§ 414. У хуторі Флерові, у фольварці Милашевицькому і у селі Милашевичах (№ 45, стор. 46; № 84, т. 6, стор. 432) лівий беріг ріки Уборти дуже низький і болотяний; ані відслонень, ані польодовикових барханів тут і в околицях нема. Згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, абсолютна височина села Милашевичів є 66,6 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під № 890), абсолютна височина літнього рівня ріки Уборти є 64,8 сажня, — отже відносна височина села є на лівому березі 1,8 сажня або 3,84 метра. Схили берега дуже положисті і задерновані; на поверхні видко здебільшого болотяний ґрунт, подекуди алювіяльний суглинок, що є тотожній з описаним вище (в § 413).
§ 415. На північ і на північний захід від села Милашевичів тягнуться на велике віддалення обширі грузькі болота. Серед таких болот, на західньому березі досить великого (півтори верстви завдовшки, до трьох чвертей верстви завширшки — див. № 54, стор. 127, під № 203), неприступного озера Приболовицького (що потроху заростає зіллям і торфом), знаходиться мале село Приболовичі або Прибиловичі (№ 84, т. 9, стор. 112); згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, абсолютна височина цього села виносить 66,0 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під № 891), абсолютна височина озера 65,8 сажня (№ 9, стор. 111) і відносна височина села над озером становить лише 0,2 сажня або 0,4 метра. В околицях цього села тою самою експедицією збудована сітка каналів загалом 82,5 верстви завдовшки (№ 9, стор. 209).
На західній закраїні села Приболовичів в ямах до півтора метра завглибшки здобувають алювіяльний, неоднорідний, бурий суглинок з піскуватими гніздами і проверстками (тут теж у звіті згаданої експедиції згадується „лес з наметними“, — № 9, стор. 285).
§ 416. На південний захід від села Приболовичів, біля шляху до села Букчі, серед величезних, грузьких та неприступних болот і лісів, порозкидано значне число полісинтетичних барханових комплексів і одиночних польодовиковнх барханів, що з їх числа я мав можливість дослідити лише небагато, — тільки ті, що ближчі до шляху. Ланцюги цих барханів являються в описуваній місцевості єдиними сухими просторами; тому на них саме проведений єдиний тут шлях до села Букчі і на них теж туляться невеличкі острови дуже нужденних, піскуватих полей; унаслідок цього змішані ліси, що росли на польодовикових барханах, здебільшого повирублені, бархани позбавлені рослинности, міцно денудовані і продовжують підлягати інтенсивному руйнуванню (головним чином через розвіювання дрібного їх піску вітрами). Проте, в цих руїнах можливо ще подекуди відрізнити чимало виразно захованих елементарних барханів і відбудувати у загальних рисах їх первісний план.
§ 417. На віддаленні біля п'яти верстов на північний схід від села Приболовичів, трохи на схід від шляху, що провадить до села Букчі, починається досить складний польодовиковий бархановий комплекс, в якому ще виразно спостерегаються п'ять елементарних барханів різних розмірів; ці елементарні бархани тягнуться один за одним з північного заходу на південний схід, утворюючи безперервний ланцюг барханів. Перші три (з північного заходу) елементарні бархани невеличкі і більш-менш симетричні; у пертого обидві галузі чверть верстви завдовшки і швидко знижуються до кінців; у другого і третього галузі дуже короткі, а гряда голови тягнеться у кожного майже на півверстви; четвертий елементарний бархан дуже розтягнутий (гряда голови одну з чвертю верстви завдовшки), теж з дуже скороченими галузями; п'ятий елементарний бархан, що найбільш посунений на південний схід, несиметричний; його права галузь півверстви завдовшки, а ліва має довжину більш цілої верстви (вона, мабуть, захопила паразитний барханчик і тому дуже викрутаста). Навкруги цього комплекса (особливо на південний захід) видко чимало цілком зруйнованих, але безсумнівно барханових гряд, що утворюють на захід і на південний захід цілий складний і заплутаний лабіринт дуже низьких піскуватих гряд та більш-менш відокремлених банюватих вершків. З утомною одноманітністю розкривають перед зором спостерегача свої амфітеатральні западини одну за одною ці елементарні бархани на протязі більш трьох верстов. Відносні височини барханових гряд, унаслідок значного ступеня їх зруйнування, не перевищують тут 10 метрів; західня експедиція визначила на південно-східньому кінці описуваного комплекса абсолютну височину 68,0 сажня, а на північно-західньому кінці 68,4 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під №№ 894 і 895). Дуже виразний гесперотропізм являється незмінною властивістю усіх без вийнятку елементарних барханів описуваного комплекса. Розвіяним з нього піском засмічене болото досить далеко навкруги, бо увесь описуваний комплекс позбавлений рослинности і являє собою голу піскувату пустиню.
§ 418. На південь від описаного вище (§ 417) комплекса, біля шляху з села Глушкевичів до села Букчі, на протязі біля 10 верстов, я нарахував 7 відокремлених, порозкиданих з півночи на південь (на віддаленнях від півверстви до півтори верстви один від одного) польодовикових барханів, в тому числі три полісинтетичних комплекси; усі вони сполучаються між собою (і з описаним в § 417 комплексом) лабіринтами зруйнованих піскуватих гряд і банюватих, відокремлених горбів. Ймовірно, що колись вони усі утворювали один безперервний ланцюг. Відносні височини голів барханів тут досягають 12 метрів; абсолютні височини визначені західньою експедицією для висушування болот 67,9 і 66,7 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під №№ 892 і 893). Усі тутешні бархани без вийнятку підлягають законові гесперотропізма і орієнтовані отворами дуг на захід. Уся місцевість навкруги барханів засипана безнаметньовим, жовтим, сипким польодовиковим піском. Ланцюг барханів кінчається на віддаленні біля 7 верстов на південний схід від села Букчі.
§ 419. Нижче села Милашевичів по течії до ріки Уборти впливають з лівого боку річки Нерісня або Нересня (№ 11, стор. 127; №9, стор. 209, 491, 493; № 54, стор. 92, під № 179), Латоша (з абсолютною височиною літнього рівня 66,5 сажня; № 9, стор. 111 і 209; № 54, стор. 92, під № 180) і декілька безнайменних річок чи струмиків. Тут порозташовані маленькі хутори або села: Слобідка з абсолютною височиною 66,7 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під 896; № 84, т. X, стор. 805), Борове з абсолютною височиною 69,0 сажня (№ 9, стор. 110; № 58, стор. 41, під № 897) і фольварк Боровий з абсолютною височиною 69,4 сажня (№ 9, стор. 110 і атлас, табл. 5; № 58. стор. 41, під № 898). Досліди мої з'ясували, що усі три названих населених пункти стоять на низьких алювіяльних островках серед болот; відслонень і польодовикових барханів тут і в найближчих околицях зовсім нема.§ 420. На віддаленні трьох з половиною верстов на північ від фольварка Борового, трохи на південь від дуже викрутастого шляху, що провадить через надзвичайно грузькі, обширі лісові болота з села Данилевичів (у сточищі ріки Свиноводи) до дідицької садиби Діброви, у новій колонії Данилевицькій, що тоді (підчас моїх дослідів 1904 року) починала будуватися, серед майже незайманого змішаного лісу, я оглянув копаний колодязь, що був ще не зовсім закінчений. Колодязь копано на дні широкої ями, два метри завглибшки, і доведено до глибини ще 3,3 метра. У стінках ями і колодязя (що не були ще одягнуті цямриною) видко було ось такі породи:
Грубість
а. Сірий, дуже піскуватий лісовий ґрунт |
0,1 | метра |
б. Сипкий, безнаметньовий, жовтий польодовиковий пісок |
2,0 | „ |
в. Досить звязкий, верствуватий, брунатний передльодовиковий суглинок |
3,3 | „ |
Воду для колодязя гадали дістати ще глибше. — Недалеко на схід від колонії, на лісовій прогалині, я знайшов групу досить великих, але безформних піскуватих горбів і гряд, — мабуть це є зруйнована до невпізнання руїна польодовикового барханового комплекса; вона оголена від мурогу і інтенсивно розвіюється. Нівелюванням західньої експедиції для висушування болот тут визначено абсолютну височину 73,0 сажня (№ 9, стор. 112 і 114, — нівелірний пункт під 2° 17′ 50″ західньої довготи від Пулкова і під 51° 43′ 20″ північної широти, на вододілі сточищ рік Свиноводи і Уборти; № 58, стор. 41, під № 899).
§ 421. Недалеко від села Веслинного (що неправильно назване на топографічних мапах Веспеное і Весненое, а на місці зветься Веслинне) лівий беріг ріки Уборти ступенево дуже звищується і стає подекуди несподівано стрімким, навіть урвистим, але здебільшого схили його позаросли непроглядною гущавиною листвяних дерев та чагарником. Відносна височина берега над літнім рівнем ріки Уборти виносить тут, згідно з моїм барометричним нівелюванням, до 14,9 метра і абсолютна височина становить 73,0 сажня (№ 58, стор. 41, під № 900).
Трохи нижче села по течії, біля гати, що тоді будувалася (і згадана вже вище, див. § 336), в урвищу лівого берега видко таке відслонення:
Грубість
а. Сірий, досить піскуватий ґрунт (з-під вирубаного лісу) |
0,3 | метра |
б. Бурувато-брунатний, верствуватий, безнаметньовий звязкий передльодовиковий суглинок |
2,4 | „ |
в. Білуваті і сірі, міцно злежалі, безнаметньові передльодовикові піски, що чергуються з сірими суглинками |
12,2 | „ |
§ 422. Серед ріки Уборти навпроти села Веслинного знаходиться островок, що зложений (як показав дослід ручним свердлом на глибину 2,25 метра) з алювіяльного піску. — На самому вершку лівого берега ріки Уборти у селі Веслинному ґрунт дуже піскуватий. Тут в одному місці викопано було новий колодязь (ще не закінчений і не оцямрований); в колодязі теж відслонено буруватий передльодовиковий суглинок і білуватий пісок. Наметнів або иншого каміння тут, згідно з зібраними на місці переказовими відомостями, ніколи не знаходжено; польодовикових барханів навкруги теж нема. На північ звідси тягнуться неоглядні, величезні, почасти болотяні лісові гущавини до узбережжя ріки Свиноводи і далі до узбережжя Прип'яти.
§ 423. Дуже розтягнутий з заходу на схід невеличкий хутір Кургани (№ 84, т. 4, стор. 833) зветься у місцевого населення хутори Маркоуські. Тут описані вище (§§ 421-422) відслонення лівого берега ріки Уборти припинюються; цей беріг залишається високим і стрімким, але схил його задернований і зарослий густим чагарником. Знайти тут хоч малі відслонення мені не пощастило.
Таким самим залишається цей беріг і далі геть до села Горновища, де між чагарником мені проте вдалося знайти невеличкі часткові відслонення; в цих відслоненнях можна простежити подекуди бурувато-брунатний передльодовиковий суглинок і підлеглі йому піскуваті верствуваті передльодовикові поклади, що тотожні з описаними вище (§ 421).
§ 424. Нижче села Горновища лівий беріг ріки Уборти ступнево знижується і є зарослий густим лісом. На вершку берега, на віддаленні біля одної верстви від ріки, на прогалині серед великого бору, біля закинутої старої смолокурні (смолярні або дігтярні), я знайшов широку яму до півтора метри завглибшки. В цій обширій ямі під тонкою верствою сірого лісового ґрунту відслонені були до дна ями лише сипкі, неверствуваті, дрібнозернясті, безнаметньові, жовті польодовикові піски. Мета копання цієї ями і підлежні породи, за-для повнісінького безлюддя, залишилися невідомими.
§ 425. Біля села Осинного, або Осинця, західня експедиція для висушування болот визначила абсолютну височину лівого берега ріки Уборти 64,5 сажня і абсолютну височину рівня ріки Уборти 68,3 сажня (№ 9, стор. 110 і 111; № 58, стор. 41, під № 901): отже відносна височина берега виносить тут 2,5 метра. Беріг ріки Уборти являється тут знову дуже положистим, невисоким, почасти низовинним і цілком задернованим, без ніяких відслонень. На поверхні на вершку берега видко лише звичайні безнаметньові, сипкі польодовикові піски. Польодовикових барханів на значне віддалення нема. Каміння (наметнів, то-що) тут ніколи не знаходжено; глини не здобувано.
§ 426. Маленьке село або фольварк Білі Береги стоїть на узліссі; нівелюванням західньої експедиції для висушування болот тут визначено абсолютну височину берега 65,0 сажня (№ 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 902). Беріг Уборти тут низовинний, без відслонень, і заріс гущавинами лісу та чагарника. Проте, я знайшов на південно-західній закраїні села, біля гирла невеликого безнайменного струмика, таке відслонення:
Грубість
а. Піскуватий лісовий ґрунт |
0,1 | метра |
б. Жовтий, безнаметньовий, сипкий польодовиковий пісок |
1,4 | „ |
в. Червоний, середньозернястий передльодовиковий суглинок |
2,1 | „ |
Передльодовиковий суглинок виявляє тут виразну верствуватість і досить значну звязкість; ніяких риняків у ньому нема.
§ 427. Далі біля фольварка Чемерного (що не зазначений на трьохверствовій військово-топографічній мапі) і геть до великого села Лельчиців лівий беріг ріки Уборти низовинний, лісуватий і позбавлений відслонень. Так само цілком не знайшов я відслонень і на берегах двох безнайменних допливів ріки Уборти, що впливають до неї на цьому просторі (№ 54, стор. 92, під №№ 181 і 182). Поволока польодовикових пісків на цьому просторі часто має незначну грубість; тому подекуди безпосередньо на поверхню виступають тут брунатні передльодовикові суглинки, що на них гарно виростають збіжжя та густі листвяні ліси. Ніяких піскуватих горбів (польодовикових барханів) на далеке віддалення навкруги не спостерегається.
§ 428. Біля села Лельчиців (№ 84, т. 5, стор. 130; № 45, стор. 42) лівий беріг ріки Уборти досягає, згідно з моїм барометричним нівелюванням, абсолютної височини 65,0 сажня (№ 58, стор. 41, під № 903) або відносної височини 4 метрів над рівнем ріки Уборти, що її рівень має тут абсолютну височину від 62,5 до 63,09 сажня; згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот (№ 9, стор. 113 і 351, атлас, табл. 32. На сторінці 112 того самого звіту експедиції абсолютна височина лівого берега у селі Лельчицях зазначена 62,0 сажня, — очевидьки, через прикру друкарську помилку). Площа живого перетину ріки Уборти, згідно з відомостями тої самої експедиції, становить 4,93 квадр. сажня, пересічна швидкість течії 0,181 сажня на секунду, витрата води улітку 0,893 кубічн. сажня на секунду. — Схили лівого берега тут, згідно з моїми спостереженнями, усюди дуже положисті, почасти задерновані, але нерідко і піскуваті; на них видко лише типовий безнаметньовий польодовиковий пісок.
§ 429. На західній закраїні села Лельчиців, на шляху до села Діброви, я знайшов чимало ям (для збереження на зиму картоплі), до півтора метра завглибшки. В цих ямах видко такі породи:Грубість
а. Сірий лісовий ґрунт, дуже піскуватий |
0,1 | метра |
б. Жовтий, безнаметньовий, сипкий польодовиковий пісок |
1,4 | „ |
Згідно з розпитовими відомостями, на північній закраїні села за зимової пори копають на заплавині „руду глину“ (алювіяльний суглинок). При викопуванні колодязів (не більш, як два метри завглибшки) до водонепроникливої верстви не доходять, — затримуються у товщі польодовикового піску, що його долішній поверх є водоносний.
§ 430. На південній закраїні села Лельчиців, біля нового жидівського кладовища, на вершку берега, на трохи заболоченому узліссі, знаходиться невеликий, одиночний, зарослий деревами і спокійний польодовиковий бархан з дуже типовою і виразною підковуватою формою у плані. Отвір його дуги звернутий на захід, згідно з законом гесперотропізма. Відносна височина голови виносить 5 метрів. Обидві галузі приблизно однакової довжини (до 200 метрів кожна завдовшки) і швидко знижуються до кінців.
§ 431. На захід від села Лельчиців, на вододілі з рікою Свиноводи, місцевість помітно звищується і біля глухого лісового села Діброви досягає абсолютної височини 69,0 сажня, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот (№ 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 904). Тут ростуть високогарні, обширі дубові ліси, що майже зовсім не заболочені. (Дуби ростуть в цих лісах дуже тісно, мають нешироке верховіття десь на величезній височині, а стовбури їх мають вигляд грубих, прямих колон). — На захід від села Діброви, на шляху до села Данилевичів, порозкидано у лісі чимало польодовикових барханів і барханових комплексів. Згідно з моїми побіжними спостереженнями (на жаль, я не міг витратити на це багато часу), усі ці польодовикові бархани без вийнятку підлягають законові гесперотропізма і ще досить виразно заховали свій первісний, здебільшого серпуватий план; розміри їх середні; відносні височини голів виносять приблизно 12-16 метрів; усюди виразно виявлений контраст між стрімкими західніми схилами і розмірно положистими східніми схилами.
§ 432. У селі Діброві (серед дубового лісу) відслонень і польодовивових барханів не спостерегається. Згідно з переказаними відомостями, тут при викопуванні колодязів потрапляють на глибині двох з половиною метрів на „руду глину“, що затримує на собі перший поверх ґрунтової води. Це є безсумнівно місцевий передльодовиковий суглинок; мені пощастило дістати від селян зразок цієї „рудої глини“ з колодязя у фольварку Діброва (на віддаленні трьох верстов на захід від села з такою самою назвою); цей зразок є типовий, верствуватий, брунатний передльодовиковий суглинок, тотожний з тим, що виступає у відслоненнях села Веслинного (§ 421).§ 433. На північ від села Лельчиців місцевість ступнево (і досить швидко) знижується та стає міцно болотяною, наближаючись до узбережжя ріки Прип'яти; тут величезні простори займають обширі листвяні ліси, здебільшого на болотяному ґрунті, з рідкими, низькими піскуватими островками, що на них виступає на поверхню типовий, сипкий, жовтий, безнаметньовий польодовиковий пісок. На таких островках піску розташовані тут усі населені пункти: фольварк Нові Лельчиці (біля млину на безнайменному струмику з положистими піскуватими берегами); мале село Рудня Лельчицька або Коростень (на річці Коростинці, що далі на північ губиться у безкраїх лісових болотах); село Лезиниця (№ 84, т. 5, стор. 198); село Буда Дубойверст або Буда Лельчицька (біля млину на болотяній річці Сліпчі, — див. № 84, т. X, стор. 760; № 9, стор. 209; № 54, стор. 92, під № 183); село Злодин або Злодзин (на самому лівому, дуже болотяному і лісуватому березі Уборти без відслонень); село Манчиці (на болотяній безнайменній річці, на віддаленні трьох верстов на захід від Уборти, серед лісової гущавини; абсолютна височина тут визначена західньою експедицією для висушування болот 61,4 сажня; № 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 905); село Свинна (на узліссі, серед грузького болота, на абсолютній височині 60,4 сажня; № 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 906; №84, т. XI, стор. 700); Замошшя (на лівому болотяному узбережжю річки Замордвинки, правого допливу Прип'яти, — див. № 54, стор. 83, під № 20, на південному краї величезного, неоглядного одкритого болота, на абсолютній височині 59,8 сажня, — № 9, стор. 112; № 58, стор. 41, під № 907; № 45, стор. 96). Згідно з моїми спостереженнями, в усіх цих важко приступних населених пунктах геологічних відслонень цілком нема і серед болот трапляється бачити на поверхні лише подекуди сипкі польодовикові піски.
На цьому скінчилися мої досліди узбережжя ріки Уборти.