Указ Президії ВР УРСР від 23.02.1959 «Про перейменування Теофіпольського району Хмельницької області на Мануїльський район»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Указ Президії Верховної Ради УРСР № 56/1 від 23 лютого 1959 «Про перейменування Теофіпольського району Хмельницької області на Мануїльський район» (1959
Президія Верховної Ради Української РСР
Про перейменування Теофіпольського району Хмельницької області на Мануїльський район
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Emblem of the Ukrainian SSR.svg
УКАЗ
Президії Верховної Ради Української РСР
Про перейменування Теофіпольського району Хмельницької області на Мануїльський район

На увічнення пам'яті визначного діяча Комуністичної партії Радянського Союзу, Радянської держави та міжнародного комуністичного руху Д. З. Мануїльського Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

1. Перейменувати Теофіпольський район Хмельницької області на Мануїльський район.

2. Село Святець Мануїльського району перейменувати на село Мануїльське і Святецьку сільську Раду - на Мануїльську.


Голова Президії Верховної Ради Української РСР

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР

м. Київ

23 лютого 1959 року

Див. також[ред.]

Указ Президії Верховної Ради України № 1890-XII від 2 грудня 1991 «Про відновлення селу Мануїльське Теофіпольського району Хмельницької області колишнього найменування Святець»


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).