Указ Президії Верховної Ради УРСР від 26.11.1946 «Про віковий ценз для громадян УРСР, які обираються до Верховної Ради Української РСР»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ВВР/1947/11 (1946
Президія Верховної Ради Української РСР
Про віковий ценз для громадян УРСР, які обираються до Верховної Ради Української РСР
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Відомості Верховної Ради УРСР, 1947, № 11, с. 22
Emblem of the Ukrainian SSR (1937-1949).png
УКАЗ
Президії Верховної Ради УРСР
Про віковий ценз для громадян УРСР, які обираються до Верховної Ради Української РСР

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 жовтня 1946 року «Про віковий ценз для громадян СРСР, які обираються до Верховних Рад союзних і автономних республік», Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

1. Встановити, що депутатом Верховної Ради Української РСР може бути обраний кожний громадянин УРСР, який досяг 21 року, незалежно від расової і національної приналежності, статі, віросповідання, освітнього цензу, осілості, соціального походження, майнового стану та минулої діяльності.

2. Внести на затвердження чергової сесії Верховної Ради Української РСР пропозицію про відповідні зміни та доповнення ст. 115 Конституції Української РСР.


Голова Президії Верховної Ради Української РСР

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР

м. Київ

26 листопада 1946 р.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).