|
Сонце.
Сонце просто в мою хату
Затесалося,
Дротом-злотом по кімнаті
Поснувалося;
Янтарями по підлозі
Розсипається,
Огнем-промінем по стінах
Одбивається.
У промінні пил легенький
Тихо крутиться,
І здається, мов проміння
Все ворушиться.
І здасться, ніби Сонце
Тихо грається,
І кімнатка, мов коханка,
Усміхається.
Моя вбога, темна хата
Одинокого
Повна світу, повна гомону широкого!
Груди духом, тіло рухом
Набіраються,
Співи щастя, співи бою
Вириваються.
Хто посміє в морок ночі
Заховатися,
Коли можна в морі сонця
Покупатися?!
З-під землі он — глянь! — зернина
К Сонцю тягнеться!
Пташка, мушка йому рада,
Аж не тимиться!
Здоров, сило, світе вічний,
Непорівняний!
Здоров, Сонце! Здоров, велетню незміряний!!
|
