Україна в міжнародних відносинах/1/Венеціанське посольство до України 1650

◀ Велике князівство Руське

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Венеціанське посольство до України 1650 (М. М. Варварцев)

Верховна автономна російсько-румунська колегія у румунських та бессарабських справах ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

Венеціанське посольство до України 1650 – перша в історії венеціансько-українських взаємин дипломатична місія. Відбулася за рішенням сенату Венеціанської республіки з ініціативи її посла у Відні Н.Сагредо та за підтримки папського нунція у Варшаві Дж. Тореса, які займалися пошуками і погодженням кандидатури на посланця до Украї­и. Ним став поет і священик, венеціанський підданий Альберто Віміна да Ченеда (справж. ім’я та прізв. – Мікеле Б’янкі), який від 1647 мешкав у польській столиці. У своїй поїздці він представляв венеціанського посла у Відні і не мав повноважень укладати угоди і договори; вірчу грамоту і посольські інструкції йому підписав Сагредо, який склав також листа до Б.Хмельницького. Посольству доручалося зібрати відомості про стосунки між турками і татарами, озброєння останніх й схилити українського гетьмана на бік європейської антитурецької коаліції.

Після прибуття 3 червня до Чигирина венеціанського посланця прийняв Хмельницький в оточенні своїх старшин. Переговори тривали в атмосфері доброзичливості і взаєморозуміння й завершилися 13 червня в Суботові. У ході зустрічей і бесід гетьман вітав успіхи Венеції у війні з турками, висловив готовність прилучитися до неї. Разом з тим він вказав на необхідність відвернути загрозу польського нападу на Україну, досягти союзу з Кримським ханством та одержати грошову допомогу від Венеції. Наприкінці переговорів Хмельницький передав для Сагредо листа. Венеціанська і українська сторони дійшли згоди, що їх обмін пропозиціями і думками має характер попередніх переговорів, які слід продовжити найближчим часом. Після повернення до Варшави Віміна склав реляцію до венеціанського сенату, котрий вирішив направити до козаків нове посольство, але вже безпосередньо від свого імені. Тоді ж розпочалася підготовка до цієї місії, яку, однак, було припинено через загострення стосунків між Польщею і козацьким військом.

Одним з важливих наслідків посольства до Хмельницького було оприлюднення й поширення в Італії й інших країнах Заходу автентичних матеріалів про Україну та її збройні сили - завдяки виданню у Венеції творів Віміна “Донесення про походження і звичаї козаків” (1656) та “Історія громадських воєн у Польщі” (1671).

Літ.: Молчановский Н. Донесение венецианца Альберто Вимина о козаках и Б.Хмельницком // Киев. стар., 1900, № 1; Пирлинг П. Альберто Вимина. Сношения Венеции с Украиной и Москвою. 1650-1660 // Рус. стар. 1902, янв.; Кордуба М. Венецьке посольство до Хмельницького (1650 р.) // Зап. НТШ, 1907, т. 78, кн.4; Caccamo D. Alberto Vimina in Ucraina enella “parti settentionali”. Diplomazia e cultura nel Seicento veneto // Europa Orientalis, 1986, vol. V; Віміна А. Реляція про походження та звичаї козаків// Київ. стар., 1999, № 5.

М.М.Варварцев.