Україна в міжнародних відносинах/1/“Будителі”

◀ Буддизм

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева “Будителі” (С. В. Віднянський)

Бужинська битва 1662 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

“Будителі” (від чеського слова “buditel” – той, хто пробуджує) – назва визначних громадських та політичних діячів періоду національно-культурного відродження слов’янських народів Австрійської імперії кінця 18 – 1-ї половини 19 ст., котрі боролися проти освіченого абсолютизму Габcбургів і національного гніту, за пробудження національної свідомості, збереження і розвиток рідної мови, літератури й культури, народних традицій, відстоювали ідеї слов’янської єдності й солідарності споріднених народів у цій боротьбі. Початок “будительському” періодові в історії слов’ян поклали діячі чеського національного руху, відомого як “чеське відродження”, які боролися за відродження чеської мови, літератури, науки й культури, що перебували в занепаді внаслідок політики національного гніту і понімечення, яку проводили Габсбурги. Діяльність чеських “Б.”, найвідомішими серед яких були Я.Коллар, Ф.Палацький, П.Шафарик, В.Ганка, Й.-К.Тил та ін., сприяла пробудженню національної свідомості чеського народу, пожвавленню процесу культурного самовизначення інших слов’янських народів, розвитку міжслов’янcьких культурних взаємин, у т.ч. з діячами культури Росії та України (“Послання славному Шафарику” Т.Шевченка). Хвиля національно-культурного відродження охопила й Закарпатську Україну, де в середині і 2-й половині 19 ст. з’явилася ціла плеяда талановитих літературно-громадських діячів (переважно представників греко-католицького духовенства) – І.Базилович, О.Духнович, М.Лучкай, А.Кралицький, О.Павлович, І.Сільвай, А.Добрянський та ін., які ставили за мету збуджувати в масах “руську”, “карпаторусинську” (українську) національну свідомість шляхом упровадження рідної мови в усі ланки навчання, пресу, літературу, дослідження та популяризації місцевої історії як невід’ємної частини історії всієї Русі-України. “Б.” Закарпаття боролися проти колонізаторського режиму австро-угорських властей і політики мадяризації, за якнайширшу участь корінного населення краю в усіх сферах місцевого громадського та суспільно-політичного життя, здійснювали велику культурно-освітню роботу – видавали книжки, газети, альманахи, складали підручники для народних шкіл, сприяли розширенню зв’язків краю з Галичиною та іншими українськими землями, діячами науки й культури Росії, інших слов’янських народів. У той же час значна частина “Б.” Закарпаття перебувала під впливом галицьких москвофілів, протиставляла угорській експансії російську мову й культуру, писала “язичієм”. Це призвело до формування в закарпатському суспільстві протилежних культурно-національних орієнтацій, наслідки яких відчутні й сьогодні.

Літ.: Бирчак В. Літературні стремління Підкарпатської Руси. – Ужгород, 1937; Шлепецький А. Закарпатські “будителі” та наша сучасність. – Пряшів, 1957; Бача Ю. Літературний рух на Закарпатті середини ХІХ століття. – Пряшів, 1961; Поети Закарпаття: Антологія закарпато-української поезії (XVI ст. – 1945 р.). – Пряшів, 1965; Микитась В. Галузка могутнього дерева. – Ужгород, 1971; Мишанич О. Від підкарпатських русинів до закарпатських українців. – Ужгород, 1991; Нариси історії Закарпаття. – Ужгород, 1993, т.1.; Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку XX ст.). – Ужгород, 1997.

С.В.Віднянський.