Україна в міжнародних відносинах/2/Європейський банк реконструкції і розвитку
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 1992 | Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Європейський банк реконструкції і розвитку |
Європейський парламент ▶ |
|
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ І РОЗВИТКУ (European Bank of Reconstruction and Development). Створений на основі угоди від 29 травня 1990, підписаної 40 державами, з ініціативи тодішнього голови Центрального банку Франції Ж. Атталі, який став першим президентом ЄБРР. Метою діяльності банку є кредитування проектів, які мають сприяти проведенню радикальних ринкових реформ у посткомуністичних країнах. Після наповнення статутного фонду внесками 59 країн та Європейського Співтовариства, банк розпочав роботу в квітні 1991, відкривши штабквартиру в Лондоні. Керівництво ним здійснює Рада директорів, кількість голосів у якій залежить від фінансового внеску.
Україна вступила до ЄБРР 1994, а 13 грудня 1995 підписала з ним меморандум про взаєморозуміння щодо закриття Чорнобильської атомної станції. У квітні 1996 сімка провідних індустріальних країн Заходу ухвалила рішення про фінансування через ЄБРР добудови енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС. За підтримки банку здійснюється також реконструкція теплових електростанцій України. У травні 1998 на щорічній сесії ради керуючих ЄБРР, яка проходила у Києві, розроблені проекти реструктуралізації енергетичного сектору та реформування економіки України. Укладено дві грантові угоди на 120 млн. дол. США для реалізації програми «Укриття» на ЧАЕС та протокол про створення державної фірми «Укреско», метою якої є впровадження енергозберігаючих технологій у систему вітчизняного виробництва.
Протягом 2000 Україна стала другою (після Росії) країною реципієнтом кредитів ЄБРР. Починаючи з 2008, банк кредитує інфраструктурні проекти до чемпіонату Європи 2012 в Україні.
Літ.: Ершов М. В. Валютные механизмы в современном мире. — М., 2000.
А. Ю. Мартинов.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.