Україна в міжнародних відносинах/2/Інститут зовнішніх зносин

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Інститут зовнішніх зносин
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010
ІНСТИТУТ ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН — вищий навчальний заклад при Народному комісаріаті освіти УСРР. Створений 1920 у Києві на базі Близькосхідного інституту та Консульських курсів при Українському товаристві економістів (засноване 1917). В інституті діяли консульський і зовнішньоторговий факультети, а також 4 дослідні кафедри: міжнародних відносин і права; світового господарства; організації товарообміну та економіки; торгівлі, тарифів і тарифної політики. Студентами були особи, які вже мали вищу освіту; колишні студенти Інституту східних мов, Інституту народного господарства та інших вузів; робітнича і селянська молодь, яка склала вступні іспити. Відповідно до рівня підготовки частина студентів мала отримати фах вищої кваліфікації (консул, експерт), інші — кваліфікацію торгових агентів, статистиків, митних та консульських агентів. Курс навчання був розрахований на 3 роки.

В інституті викладали 52 фахівці з різних галузей знань — професори І. Бабат, О. Покровський, А. Горовцов, П. Кованько, Б. Лічков, А. Жилін, В. Петров, П. Сльозкін та ін. Невдовзі після відкриття І.з.з. почався процес «реорганізації», який закінчився ліквідацією інституту, що пов'язано насамперед із створенням СРСР і припиненням зовнішньополітичної діяльності УСРР та передачею відповідних повноважень союзним органам влади. І.з.з. було спочатку перетворено на технікум зовнішніх зносин, а влітку 1923 — на торговельний технікум. Професорів, які протестували проти цих змін, було звільнено.

Літ.: Гайдуков Л. Ф. Щоб працювати на її честь і на її славу. Підготовка дипломатичних кадрів в Україні: маловідомі факти // Політика і час, 1998, № 2.

В. П. Скоткіна.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.