Україна в міжнародних відносинах/2/Денікіна режим в Україні 1919-1920
| ◀ Демократичне товариство польське | Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Денікіна режим в Україні 1919-1920 (В. В. Піскіжова) |
Дипломатична академія України ▶ |
|
ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919–1920. Після провалу окупації України військами Антанти, в результаті їхньої остаточної поразки у боях під Вознесенськом (лютий 1919), антибільшовицькі сили всередині Росії та поза її межами зробили основну ставку на білогвардійську Добровольчу армію під командуванням генерала Антона Денікіна. Чисельність її швидко зростала в тому числі за рахунок козацьких частин Дону і Кубані. Армія фінансувалася переважно Антантою, а також Німеччиною.
Навесні 1919 головні сили Добровольчої армії розпочали наступ на Україну. 4 травня було зайнято Луганськ, а згодом і весь Донбас. Далі наступ розгортався у напрямах від Харкова на Полтаву, від Катеринослава на Київ і Миколаїв, уздовж Чорноморського узбережжя на Одесу тощо. А. Денікіна було відновлено поміщицьке землеволодіння, оголошено правила щодо збирання врожаю 1919 (1/3 збіжжя, 1/2 трав, 1/6 овочів, зібраних селянами, мали передаватися колишнім власникам земель), додатково встановлено військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної засіяної десятини землі.
Наприкінці 1919 денікінські війська почали стрімко відступати під натиском Червоної армії. У жовтні 1-а Кінна армія С. Будьонного вела бої під Кромами проти трьох дивізій Добровольчої армії, які були майже повністю розгромлені. 15 грудня радянські війська увійшли в Київ. Потому (упродовж перших місяців 1920) три армії під командуванням Л. Троцького (12-а, 13-а та 14-а) очистили Україну від решток денікінської армії. Денікінський режим в Україні було остаточно повалено.
Літ.: Супруненко М. І. Боротьба трудящих України проти денікінщини. — К., 1979; Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М., 2003; Деникин А. И. Очерки русской смуты: В 3 кн. — М., 2005; Деникин А. И. Путь русского офицера. — М., 2007.
В. В. Піскіжова.
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.