Україна в міжнародних відносинах/2/Договір Української Держави з Грузинською республікою 1918

Матеріал з Вікіджерел
Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 2

під ред. Миколи Варварцева

Договір Української Держави з Грузинською республікою 1918
Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДОГОВІР УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ З ГРУЗИНСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1918. Укладений як міжурядова конвенція «Про консульства і торгові відношення, про мореплавство і транзит» 5 грудня 1918. З української сторони документ підписав товариш міністра торгу і промисловості С. Бородаєвський, із грузинської — голова дипломатичної місії Грузії в Україні В. Тевзая. Договір складався з 22 пунктів, 6 розділів і визначав установлення консульських відносин, врегулювання цивільних і майнових прав громадян України й Грузії, організацію мореплавства, транзиту. Чільне місце посіли питання двосторонньої торгівлі, які передбачали експорт українського продовольства, а з Грузії постачання нафти і нафтопродуктів. Товари при ввозі з території однієї сторони до іншої звільнялися від подвійного мита, виняток становили лише ті, «які підлягали або могли підлягати державній монополії». Установлювався також взаємний пільговий режим для українських та грузинських суден та їх вантажів. Угодою створювалася на паритетних засадах «змішана комісія» із 4 осіб для вирішення питання митного союзу між державами.

Конвенція набувала чинності з моменту її підписання. Її дію було продовжено під час правління Директорії УНР, яка створила українську дипломатичну місію на Кавказі.

Літ.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Ужгород, 1930, т. 2; Матвієнко В. М. Українська дипломатія 1917–1921: на теренах постімперської Росії. — К., 2002; Бежуашвілі А. Україна і Грузія: дипломатичні відносини 1918-1920 років // Хроніка 2000, 2002, вип. 47/48.

І. С. Стрикун.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.