Україна в міжнародних відносинах/2/Договірні статті українських гетьманів

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Договір Української Держави з Грузинською республікою 1918

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Договірні статті українських гетьманів

Договори Київської Русі з Візантією ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДОГОВІРНІ СТАТТІ УКРАЇНСЬКИХ ГЕТЬМАНІВ — документи міжнародно-правового та державно-правового змісту, що визначали юридичні засади українсько-російських відносин та устрій Української козацької держави в 2-й пол. 17–18 ст. Перші Д.с.у.г. укладено в Москві в квітні (березні) 1654 за результатами переяславсько-московських переговорів у січні–квітні 1654. Вони стали основою для підготовки наступних договірних статей, які впродовж 17 ст. укладалися кожного разу при виборах нового гетьмана (за винятком елекції І. Виговського 1657), а саме: Переяславських статей 1659 при вступі на гетьманування Ю. Хмельницького, Батуринських статей 1663 — І. Брюховецького, Глухівських статей 1669 — Д. Многогрішного, Конотопських статей 1672 — І. Самойловича та Коломацьких статей 1687 — І. Мазепи. Окрім того, інколи договірні статті укладалися з метою фіксування нових політичних реалій — Переяславські статті 1674 І. Самойловича після проголошення акта переходу Правобережної України під владу лівобережного гетьмана, або ж — надання міждержавним відносинам принципово нового звучання, як це робилося в інкорпораційних за змістом Московських статтях 1665 І. Брюховецького.

Укладанню статей передували розробка та подача українською стороною відповідних проектів (найвідоміші в історичній літературі — Жердівські статті (проект) Ю. Хмельницького 1659) і намагання царського уряду трансформувати українські пропозиції у вигідному для себе напрямі. Зазвичай внесені російською стороною до статей умови випереджали фактичний стан справ і були спрямовані на подальше обмеження автономних прав Гетьманщини. Найразючіші відмінності між політичними реаліями й правовими нормами фіксували Московські статті 1665, спроба реалізації яких стала однією з головних причин українсько-російської війни 1668–69. Надалі царський уряд здійснював політику поступової ліквідації автономних прав Гетьманщини. Після антиросійського виступу І. Мазепи 1708 Росія замінила двосторонні договори царськими указами, що визначали українські права і вільності («Рішительний указ» 1709 та «Рішительні пункти» 1728). Формально Д.с.у.г. діяли до моменту ліквідації в Україні інституту гетьманату імператрицею Катериною II.

Дж.: Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в Государственной коллегии иностранных дел, ч. 3, 4. — М., 1822–26; Полное собрание законов Российской империи, т. 1, 2, 5, 7. — СПб., 1843–56; Источники Малороссийской истории, ч. 1–2. Собранные Д. Н. Бантишем-Каменским. — М., 1858–59; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 4–6, 9–10, 15. — СПб., 1863–92; Экстракт из указов, инструкций и учреждений, с разделением по материям на 19 частей. Собрано в Правительствующем Сенате по малороссийской эксперции 1756 года // Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта старой Малороссии. — Чернигов, 1902, вып. 2.

Літ.: Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII–XVIII віках. — Варшава, 1934; Горобець В. М. Від союзу до інкорпорації: українськоросійські відносини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. — К., 1995.

В. М. Горобець.