Україна в міжнародних відносинах/3/«Місія Нансена»

◀ Міжнародні організації

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева «Місія Нансена»

Молдова ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

«МІСІЯ НАНСЕНА» — під цією назвою діяли в Росії і Україні благодійні організації під час голоду 1921–1923. Серед них Комітет Нансена в Амстердамі, Німецький, Норвезький, Шведський і Швейцарський Червоні Хрести, Італійський та Швейцарський комітет допомоги дітям, Універсальна єврейська організація допомоги, Товариство адвентистів 7-го дня, Сербсько-Хорватсько-Словенський комітет, Чехословацька місія допомоги.

Їх діяльність була офіційно визнана радянським урядом 27 серпня 1921, від імені якого нарком зовнішніх справ Г. Чичерін уклав з видатним полярним дослідником Ф. Нансеном угоду про надання допомоги голодуючим Росії.

Наприкінці 1921 аналогічний договір з норвезьким діячем підписав нарком зовнішніх справ УСРР Х. Раковський. В Україні представництва «М.Н.» розгорнули свою діяльність на Миколаївщині, Одещині та Харківщині, де було відкрито їдальні, харчові пункти, дитячі будинки. Загалом допомогою місії користувалися 80 тис. голодуючих.

Було надано 12,2 млн. пайків, а також медикаменти на суму 140 тис. доларів.

Ф. Нансен також розробив проект боротьби з наслідками голоду — створення на радянській території показових сільськогосподарських станцій. Працювати в них мали місцеві селяни під керівництвом іноземних агрономів. Одночасно проект передбачав ввезення до СРСР сільськогосподарських машин та кредитування селян видачею насіння, худоби, сільськогосподарських знарядь праці. 1923 радянський уряд виділив під запропоновані господарства землі у Криворізькому окрузі УСРР та у Саратовській губернії РСФРР. У створення та функціонування станцій Ф. Нансен вклав кошти з присудженої йому Нобелівської премії. В Україні для станції, що отримала назву «Перша землеробська станція доктора Нансена», було обрано с. Михайлівка (нині Апостолівський район Дніпропетровської області). Тут діяли кінний і молочний заводи, курси трактористів, господарство було електрифіковано й телефонізовано. Нові форми праці й сучасна культура землеробства дозволяли збирати по 50–60 пудів пшениці, 35–50 пудів жита. По завершенні п'ятирічного терміну Головний концесійний комітет при Раднаркомі СРСР ухвалив рішення про передачу станції урядові УСРР.

Літ.: Кульчицький С.В., Мовчан О.М. Невідомі сторінки голоду 1921– 1923 рр. в Україні. — К., 1993; Ильевич С. Помнят на Днепропетровщине имя Фритьофа Нансена // Зеркало недели, 1997, 31 мая; Драч М. Як норвежець Нансен рятував людей від голоду в Україні // Політика і культура, 2003, № 6; Михайловський Т. Діяльність міжнародних організацій на Миколаївщині у 20-х рр. ХХ ст. // Краєзнавство, 2010, № 4; Артеменко О.

Норвежець тисячоліття // Дзеркало тижня. Україна, 2011, 11 березня; Бикова О.С Організація допомоги голодуючим в Криму в 1921–1923 роках // Культура народов Причерноморья, 2009, № 169.

І.С. Стрикун.